Сонце фарбами грається. Ліхтарі йому заздрять мовчки. Вони примусово вмикаються. А воно палає без ліку на дні та ночі. Люди не поспішають. Небесна абстракція вабить. Коли ліхтарі хтось вмикає, Ніч з неба

Щастя відчувати тепло сонця, бачити неймовірно кольорове життя навкруги. Тут і зараз. Щастя! I'm happy to feel the sunshine, to see so colorful life! Here and Now. Happiness! I share with you my own photos

Шукаємо в житті логіку. Маємо абстракцію. Її виверти вкладаємо в зрозумілу картинку, Але вже з дистанції: З висоти досвіду, З глибини падінь та карколомності злетів... Проте, це лише мапа видінь, З яких

Прокидається природа. Життя прискорюється. Лишень встигай за ним. Гарного вам дня та сонячного настрою! Попри все. Публікую для вас власні фото. З повагою @sonyanka

Нарешті потеплішало:) Публікую для вас власні фото. Бажаю вам сонця на душі за будь якої життєвої погоди!

Читати вірші не заборонені. В кольоровому світі, свободою створеному. У світлі див, довіри, спокою. Читати вірші на смак – не для знеболення. І бачити крони дерев зелених. Птахом розкинувши крила, Радіти

Вітер зрива з перехожих байдужість. Плескає шаликом чи комірцем. Тримають шапки незнайомці та мружаться. Кожен раптово став кораблем. Відважним, що мчить поміж хвиль войовничих, Що стійко тримається курсу

Сонце фарбами грається. Ліхтарі йому заздрять мовчки. Вони примусово вмикаються. А воно палає без ліку на дні та ночі. Небесна абстракція вабить. Люди не поспішають, гуляють. Ніч з неба змиває фарби, Коли

З весною шукаємо нові акценти та враження. Сьогодні ловила сонце в калюжі Та мружила очі від яскравості справжнього. Завтра, кажуть, дощитиме. Планую читати та пити каву, Дивитись на небо розмите Сіро-лінивими

Остання межа снігового мовчання. За нею птахи починають свій спів. Готують веснянки, ніжні зізнання У вірі в майбутнє та радість для всіх! Вітри поки ріжуть лезом холодним. І небо під ковдрою ще тихо спить.

Рожевими пасмами Надвечір'я креслить небо. Ось-ось хмари згаснуть І день забуде про тебе. А ти пам'ятатимеш ясно, Бо сьогодні здійснив свою мрію, Зважившись стежку прокласти Там, де всі не зуміли. Ти торував

Шахівниця зимової мінливості: Сьогодні візерунок, Завтра – відлига та її особливості. А сніг просто лягає, Без зайвої примхливості. Радій, вхопивши зненацька малюнок. В ньому побачиш те, з чим раніше мав

Вікна стають палітрою На сонця захо́ді. Ловлять неба відображення Або зсередини квітнуть – Кожне своє знаходить. Ці фарби не візьме художник. Вони вже мистецький шедевр. Швидко час його переможе Й чекатиме

Чорно-білий мінімалізм. Коли кожен штрих вартий уваги. Без ентузіазму та відваги. Просто крихкий реалізм. Деталі чіткі та однозначні. Питання мають відповіді. Дещо примітивні, Проте, одразу прикріплені.

Можна життя почати з нової сторінки. З безпечного білого простору. Проте, все минуле : люди та вчинки, Проглядатимуться ледь помітним посагом. Малюй чи пиши, З-під білого проступатимуть кольорові літери.

Такі дивні речі. Ми ніби приречені. Йдемо майже поруч. Думками обмежені. Вибір вже зроблено. Валізу спаковано. Ти відпустив. Не захистив. А я зникла, схвильована. Чому ж тоді ночі Несуть поза очі. В знайоме

Байдуже до всього. Десь поділись сили. Їх витоки зміліли. Душа – осінній лист. Питань тягуче коло. Але ж не до розмови! Свідомість спить туманом. Втрачаю слова хист. Хто я? Навіщо й звідки? Хто справжній,

Most of the fun shots we find accidentally. Smile! Photoemotion by @sonyanka. I use my own photos. My best wishes to You!

Життя іноді буває дивним. Як наша перша орендована квартира – Зовсім не в нашому стилі. Чужобіографічна та полохлива. Але воно того було варте. Ми змінювали її, а вона нас. І зараз зминаю страхи жартом.

Слова помірковані. Роздуми загартовані – Критиками та відмовами. Проте рими не зникають. Обертів набирають – Їх душа вимагає. І якщо залишиться навіть один читач, Вірші напишуться – Їм байдуже до невдач.