Такі дивні речі.
Ми ніби приречені.
Йдемо майже поруч.
Думками обмежені.
Вибір вже зроблено.
Валізу спаковано.
Ти відпустив.
Не захистив.
А я зникла, схвильована.
Чому ж тоді ночі
Несуть поза очі.
В знайоме минуле,
Де ти мене хочеш...
Це сни чи видіння?
Мої чи твої?
У грудях тремтіння.
Поклич. Пригорни...
Словом коло замкни.
Публікую для вас власні вірші та фото.
Бажаю вам сонця на душі за будь якої життєвої погоди!