Вітер зрива з перехожих байдужість.
Плескає шаликом чи комірцем.
Тримають шапки незнайомці та мружаться.
Кожен раптово став кораблем.
Відважним, що мчить поміж хвиль войовничих,
Що стійко тримається курсу й зірок...
Вітер майже солоний та дико північній...
Аж раптом все стихло.
Й голос моря замовк.
Публікую для вас власні вірші та фото.
Бажаю вам сонця на душі за будь якої життєвої погоди!