Байдуже до всього.
Десь поділись сили.
Їх витоки зміліли.
Душа – осінній лист.
Питань тягуче коло.
Але ж не до розмови!
Свідомість спить туманом.
Втрачаю слова хист.
Хто я? Навіщо й звідки?
Хто справжній, хто привітний?
Як стати щирим світлом?
Й чи матиме це зміст?
Жалітися так легко.
Проте не довго діє.
Час вигадати мрію!
Й творити власний світ.
Публікую для вас власні вірші та фото.
Бажаю вам сонця на душі за будь якої життєвої погоди!