Published via Ecency

В Українців є легенда, що один раз на 1000 років, а бо в іншому варіанті 1 раз на рік в саму коротшу ніч року зацвітає квітка папороті.
Ввечері, напередодні цієї ночі починають святкувати свято Івана Купала, те саме свято коли незаміжні дівчата плетуть вінки з квітів і запускають в річку, тож відчайдухи які прагнуть побачити дивовижні речі, дізнатися про все на світі, чи знайти цінний скарб можуть
В цей час підти в темний нічний ліс , знайти там березу з 3 стволами що виросли з одного кореню, саме під такою березою можна знайти ту квітку, вона такая яскрава що горить як вогонь, і має магічні дари для того хто зірве її ( час цвітіння по деяких переказах = 1 хвилину, зацвітає папороть опівночі, а коли годинник показує 00:01 в квітки відпадає остання пелюсточка. Знайти і побачити як квітне ця дивовижна квіточка значить стати щасливцем, до якого буде приходити сама пані Вдача і допомагати з любим ділом.
А хто ж зірве - знатиме про все на світі.
Про перешкоди в вигляді рогатих та волохатих істот що звуться чортами розповідати не буду, кажуть не такий страшний чорт насправді як ми його собі уявляємо, але якщо знайдуться сміливці, які вирушать на пошуки, і знайдуть квітку нехай не озираються, зірвуть і йдуть прямо до домівки,
Але треба зауважити що папороть, вид реліктових рослин, які займають свою єкологічну нішу на
Землі ще з тих часів коли по ній ходили Динозаври, і біологи з упевненістю скажуть - що ці рослин. НІКОЛИ не цвітуть, і що це безсумнівна та відома істина!
Але ж уявляєте, вони тут з епохи Динозаврів, і справді бачили стільки, і стільки всього пережили що мають бути аж занадто то мудрими :)))

Та й легенда ця не нова, та ходить по між людського роду з 10 віків!!! Є цікава думка що ця квітка - тонкоматериальна структура, що
вона обертається та сяє. І коли людина це бачить , то утворюється псевдообраз вогняної квітки (згадала Мауглі 😂 , але думаю тут натяк на первісний вогонь творення)

На фото :
Arachniodes aristata — вид папороті з родини Dryopteridaceae . Це глянцева папороть із листям довжиною до 1 м (3 фути 3 дюйми). Типовий екземпляр був зібраний Джорджем Форстером на невідомому острові в Тихому океані під час другої подорожі Джеймса Кука . Ця рослина була вперше офіційно названа Polypodium aristatum у 1786 році у Florulae Insularum Australium Prodromus , опублікованій його батьком Йоганном Рейнхольдом Форстером . Специфічний епітет « аристата » походить від латини, що означає «що має щетину» ( Wikipedia вказала так)