Wikipedia
Де варіант людської долі, в котрім належиш ти мені,
Дай доторкнутися до нього бодай вісні…
Дай доторкнутися до шкіри, і до долонь, дай здатися чужому щастю, в полон.
І так буває, й справді є, що ти являєшся мені..
В ті ночі, не відкрию очі, у сні.
Втоплю надію пізнім ранком,
Міцною кавою.
Яка ж прекрасна, була ніч,
Хай спалахне вона, навіч
Зорей яскравою.
