Майже місяць тому в Маркіяна був день народження, і він запросив на нього своїх друзів — однолітків, плюс-мінус. Звичайно, ми святкували в колі родини, але зараз діти дуже люблять запрошувати друзів, і ми в цьому плані від них не відстаємо. Хоча цього разу все вийшло трохи скомбіновано: у нас січень дуже насичений днями народження, тож не було можливості все розділити на окремі дати. Але принаймні ми розділили це зонально.
Ми зараз у процесі завершення другого поверху — точніше, ще не закінчили, але активно доробляємо ремонт і облаштування. І якраз в одній із кімнат чоловік змонтував Маркіянові подарунок — шведську стінку. Власне, це і був наш подарунок йому на день народження. Але це вже такий ліричний відступ)).
Отож, один із друзів, Ромчик, подарував Маркіяну на день народження LEGO. LEGO — це насправді дуже класна річ, але підходить не всім, бо потребує посидючості, терпіння й уважності. Усього того, чого Маркіянові зараз якраз і бракує. Саме тому він сам не дуже брався ні за складання LEGO, ні за пазли, які нам теж подарували — аж на тисячу елементів. Але це вже зовсім інша історія.
Те LEGO стояло без діла, бо в мене не було часу, а в чоловіка — тим більше. Як я вже казала, окрім роботи він постійно зайнятий, практично не вилазить із другого поверха, хіба що поїсти (бо туалет там є, і працює він там же ж за комп'ютером 😄). Але в неділю, як я вже писала, в нас був час і для ігор, і для сімейного дозвілля. Ми вирішили нарешті залучити Маркіяна до чогось більш зосередженого, хоча він дуже швидко відволікається і не може довго сидіти на одному місці. Та ми хочемо його до цього привчати.
Тож ми дістали те LEGO, (згадали, називається, про подарунок), подумали, що якось негарно виходить: друг подарував, а Маркіян у цьому навіть участі не бере, бо не дуже хоче. Якимось чином нам усе ж вдалося його зацікавити. Під нашим з чоловіком наглядом він прикріпив кілька деталей. Це, до речі, ще більше зацікавило Даринку — їй реально стало цікаво складати все за інструкцією, з’єднувати детальки між собою. Вона трохи працювала з чоловіком, трохи більше зі мною, бо потім чоловік узяв на себе нашого молодшого сина, який постійно намагався порозкидати деталі або потягнути їх до себе.
Це, до речі, ще одна причина, чому в нас не дуже виходить складати LEGO чи пазли й залишати це десь на підлозі або в кімнаті. У нас просто немає такого місця, де б це ніхто не чіпав. Прийде Максим — і обов’язково все поламає або розтягне. Але в нього такий вік — два роки, і це більше про руйнування, ніж про творення. Хоча творити він теж любить, але простіші речі. Звичайний конструктор із кубиків йому дуже цікавий. А от LEGO чи дрібні пазли для нього ще складні. Хоча пазли приблизно на 20 елементів він уже теж із задоволенням складає. Думаю, з часом йому навіть буде цікавіше працювати з LEGO чи пазлами, ніж Маркіяну.
Але цього вечора ми всі разом, цілою сім’єю, таки склали це LEGO. Це сценка з коміксів про Людину-павука, де є сам Людина-павук, Веном і Пісочна людина. Хто читав комікси або бачив фільми, той зрозуміє, про що йдеться.
Отакий у нас вийшов цікавий сімейний вечір. ☺️
