Міжнародний жіночий день чи, як ще люблять казати, день весни, минув та й що ж згадувати, скажете ви. А от букет ще стоїть на столі і навіює на роздуми.
Якось так повелось, що моя мама ніколи не любила, щоб їй дарували квіти. Та й тато рідко їх дарував, мабуть, теж вважав дарування квітів марнотратством чи просто поважав мамині погляди. А от мій брат кожного року на свята чи то День народження чи то День матері, дарує мамі букет квітів. І зазвичай дарує астромерії. Мама отримує букет і потім скаржиться мені: "Ну нащо він то купляв, то так багато грошей витратив, краще б купив щось таке [корисне]". Букет стоїть в хаті зо два дні і потім мама несе його до церкви...
І так з року в рік 😊.
Цього року на 8 березня вийшло так, що мама знаходилась в Польщі, там вона працює. А друг дитинства мого брата, як виявилось, живе від маминого місця роботи буквально кілька кілометрів. І ми попросили купити мамі букет квітів і привезти їй. Не знаю чи то від несподіванки, чи то нарешті настав час, але я вперше побачила (зрозуміла/відчула), що мама зраділа букету квітів. І я вам скажу, що потрібно вміти радіти подарункам і варто показувати це, особливо тим, хто вам щось дарує.
Мама нам скинула кілька фото з букетом.
А от так Тарас привітав мою бабцю з святом. Вона явно цього не очікувала. І сказала, що певно 4 квітка в житті, яку їй колись подарували. "Та йой, нащо він то купував?"))
Все таки, це мабуть, виховання таке, подумалось мені. Мабуть мама не сприймає квіти, бо так вчила її мама.
То ж, дівчата, зізнавайтесь, ви любите отримувати букети квітів чи це марна трата грошей? 😄