Якось граючи блюз познайомився з талановитим гітаристом,який називав себе Володимером саме наголошуючи на букві «е», а всі його кликали Око, бо в дитинстві під час гри в індійців хтось потрапив стрілою йому в око, яке перестало бачити. Та коли Бог забирає щось, то натомість дарує дар. Таким даром стала музика, яку він грав на гітарі. Коли Володя грав все навколо завмирало і зачаровано слухало його музику душі.
Освіти музичної не мав, але батько циган передав йому запальну манеру гри і прекрасний слух,бо міг підібрати будь яку мелодію на ходу. Так він підлаштовувався під мою мелодію, не знаючи її. Зібралось чимало людей навколо і так ми продовжили грати вже разом.
Наче третім оком він бачив все наперед.
Якось, коли грали в капелюх, хтось в капелюх кинув рекламку джазового фестивалю JAZZKOKTEBEL.
І ми вирішили, що це знак, що нам треба там виступити і, якщо заробим достатньо грошей, то поїдемо туди. До відправлення залишалось три години І ми зіграли так, як ще ніколи не грали. Зібралась ціла площа народу, який танцював і співав разом з нами. Через пару годин був повний кофер грошей. Дорахувували біля кас гонорар, якого вистарчило лише на квитки в один кінець.За цей час Встиг подзвонити мамі, щоб привезла на вокзал палатку, одяг і щось в дорогу. Так виїхали зі Львова я, Вова ,його учень по гітарі та аскер. Їхали майже добу в задушливому поїзді з музикою. Хоч без копійки за душею, та мали все, чим нас вгощали вдячні
слухачі- пасажири! Так під вечір добрались до Ялти, трохи пограли, перекусили , скупались і пішли шукати місце для намету. Нарешті знайшли найбільші хащі, де розклались і переночували.Не знаю як ми вмістились четверо в один намет з інструментами та комбіком, але дихали разом в такт.Коли рано сонце припекло,то вилізли по черзі з інструментами , як виявилось, в центрі нудиського пляжу!
Якісь голі мадами збоку здивовано запитали:
-У Вас что там бункер?
-Та ні, лише криївка! Слава Україні!-дружно разом вигукнули на всю Ялту.
Скупавшись, поїхали найдовшим тролейбусним маршрутом до Коктебля. А в там фестивалили по повній! Спершу сіли розігратися на лавочці. Раптом до нас підійшов грізний здоровань і запитав:
-Чого ви тут граєте?
-А що не можна?
-Та краще заходіть зіграти всередину кафе!
Так ми отримали дах над головою, гроші та їжу біля моря і як справжні блюзмени створили фанклуб муз!
Кожен день були концерти найкращих музикантів зі всього світу!
А вечорами грали запальні джемсейшини разом. Так ми навчилися того, що навіть в консерваторії не навчать. Навіть грали в морі для кращої акустики. Хоча Володя ніколи не бачив моря раніше,але виграв перше місце з гітарної імпровізації!
Дякуючи нашим виступам вернулися з Криму з повними рюкзаками візиток , грошей, подарунків та незабутніх вражень!
P.S.Присвячується світлій памяті друга і геніального музиканта Володемера Каналоша…
Ю.М;)
