Ну нарешті

Ось і пройшло перше січня.
Нарешті не треба нічого святкувати і можна таки вийти на риболовлю.
Тільки погода знов не тішить - відлига... А крига не так вже й товста...
І знову увесь вечір перечитуєш усі звіти на форумах з риболовлі, групи в месенджерах, групи у ФБ з приводу - де ж нормальна тверда вода буде завтра?
Ну і дзвінки друзів - Ти завтра куди? - спокою теж не приносять.
Обдзвонивши усіх знайомих які сьогодні були на кризі, визначився - на СОСНИ (Для тих хто не знає - СОСНИ - то є така велика затока у славномку місті Києві). Хотілося б у інше місто, але там куди хотілося - крига тала на очах.
Отже зранку раненько виїджаємо. Їхати нам враховуючи дорогу по збиранню всього єкіпажу аж кілометрів 15. Але виїджаємо о пятій. А навіщо так рано? - Спитаєте ви, це ж не літо. А я вам розповім - доки усіх зберем, доки доїдемо( пару кілометрів дороги то справжній офроад), а потім переправа.
Про переправу окремо розповім.
Затока СОСНИ знаходится на острові, який так чудово омивається водою, що більшу частину зими кругом навколо нього рідка вода, по якій плавають крижини. Отже ще темно, а на березі стоїть черга з рибалок які з нетерпінням чекають "діда мазая" переправника - який стрімко переправить нас на острів маневруючи між крижинами. Потім пройти з пів кілометра, і ось вони - СОСНИ.
От ми і на льду, багато людей зупиняєтся - хтось амуніцію перевіряє, а хтось збираєтся у невеличкі групи і принімає по пядесят капель "за першій вихід, за зустріч, та з новим роком".
І ось розбігся народ по затоці, хтось шукае судака, а хтось білу рибу. А сосни то така затока шо там є що ловити, риба правда дуже вередлива(як навчився ловити білу рибу на соснах - то будеш ловити будь де) - але вона там є.
Вже через пів години видно декілка купок риболовів які знайшли рибку і вправно її пакують у чували, а під тім берегом вже і не маленька така купка сидить - чоловік 60, і люди підходять, от і ми підійдемо бо близько.
І шо тут у нас - о, чехоня, і гарна така, прям шаблюки, треба ловити. І так пересуваючись від ополонки до ополонки не помітили як вже час обіду підійшов. Так би й не зупинялись, але з'являється на затоці дуже преємна людина - дядя Коля.
Дядя Коля то легенда сосен, у любу погоду, у лютий мороз або завірюху - дядя Коля тихенько ходить по затоці тягне за собою санчата, над якими майорить прапор України, а в санчатах є тобі і гарячий бульончик і запашна кава, і дещо кріпше. А його знамените - "Чай, Кофе, НастроеніЄ" - одразу піднімают настій, головне не захоплюватись дуже отім "настроеніЄм" Отже привітались, взяли по стаканчику кави, швидко перекусили і знову до риболовлі.
Так і пройшов день, з криги віходили вже як темніло - бо за такої відлиги ми ще не скоро сюди знов вийдемо.
А риба? - А шо риба, трошки впіймали, душу відвели, руки згадали, що нам ще треба? - Ну щоб риба ловилась, та щоб усе добре було. Чого і вам бажаю - З Новим Роком!
Ну а як свята пройшли - так і морозець прийшов