Що снилось Вам вночі сьогодні, орки,
Як Ваші Україну обстріляли.
Чи дітки спали Ваші ніччю довгою,
Про це чомусь ви не переживали.
Як Вас послухати- рятуєте ви нас,
Не сподівались що так складно буде.
Ви тільки вірите, що в світі все для Вас
І ви, ну просто надзвичайні люди...
А ми...ну так собі, не люди не тварини
І наші діти мирно жити не хотіли б
Ви наші рідні, милі нам родини
Взяли і знов безжалісно бомбили.
Сьогодні ми розкидані по світу
Батьки на фронті, діти у подвалах
Радійте, ви цього мабуть хотіли.
Чого Вам у житті не вистачало.
Що треба Вам щоб щасливіше жити.
Та люди ви чи ні. Мабуть не люди
Бо знаю я таких людей російських
Які б своє віддали, ви воруєте посуду.
А де учили Вас, чому учили.
Чому ви так могли осатаніти
Що Вам могли таке наобіцяти.
Щоб мрії наших діточок навік змінити.
Не може мати воспитати сина
Так, щоб пішов він і убив другого
Забравши все, що строїли роками
Нікого не боятись, навіть Бога.
Не може мати піднімати сина
Навчивши гвалтувати і вбивати
Навчивши залишати лиш руїни,
Не може українська мати
А Ваша , мабуть Вас кормила ядом
Бо стільки лиха стільки ви за рік зробили
Зробити і без сумніву казати,
Що ви прийшли щоб нас "освободити".
І тішитись, і матері казати як ви вбивали
Не моргнувши оком
Казати жінці, як ви тут знущались
Пишайтесь що ви стали орком
Як ви розкажете своїй дитині
Що в Україні діток гвалтували
Як нашу ви плодючу землю
Кропили кров'ю тих,кого тут зустрічали.
Вбивають й наші. Так, але вони герої
Стоять на смерть,не віддадуть нікому
Ні рідну землю, ні сусідську хату
Тримаючись за друга гонять втому.
За діточок своїх розбиті мрії
За сльози матері,що не зустріне сина
За дівчину, що хлопця хоронила
За цілий рік що вкрали в України.
Стоять за те, щоб більше Вас не зустрічати
Щоб назавжди відправити додому
Щоб винних всіх закинути за грати
Й повадно не було уже нікому.
Зробити так, щоб збити Вам оскому
Ходити по сусідах за наживою
Щоб ваші предки кров'ю відчували
Що краше не сваритись з Україною.
