Слов'янськ під КАБами: черговий вечір, коли бомби прилетіли в коворкінг і дитячі вулиці
Ось сьогоднішній вечір 20 березня 2026 року знову нагадав, що війна не відпускає Слов'янськ навіть на мить. Росіяни скинули на місто три фугасні авіабомби ФАБ-250 з модулями планування та корекції — ті самі КАБи, від яких уже давно ніхто не ховається в підвалах, бо вони прилітають швидко і точно. Влучили в житлові квартали, прямо туди, де люди намагаються жити нормальним життям.
Пошкоджено кілька багатоповерхівок — вікна вибиті, дахи посічені уламками, фасади посічені, ніби хтось величезним ножем пройшовся. Зруйновано коворкінг-центр, який для багатьох став справжньою візитівкою міста — місце, де молодь працювала, вчилася, пила каву і намагалася не думати про фронт. Поруч кафе, де вечорами збиралися люди просто поговорити. Тепер там купа скла, битого бетону і запаху горілого.
Начальник Слов'янської МВА Вадим Лях написав коротко, але боляче: пошкоджено коворкінг, кафе, багатоповерхівки. А голова Донецької ОВА Вадим Філашкін додав жорсткіше — ворог свідомо б'є по цивільному, по житлових кварталах. Залишатися вдома — це вже смертельний ризик. Тому підписали наказ про примусову евакуацію дітей з понад 40 вулиць і провулків. Дітей. Примусово. Уявіть собі, що це означає для батьків, які й так тримаються на нервах.
На щастя, цього разу обійшлося без загиблих і поранених — принаймні так повідомляють на цю годину. Але це «на щастя» звучить як чорний гумор, бо завтра може бути інакше. Кожна така атака — це лотерея, де замість кульок — 250-кілограмові фугаси, які летять з плануванням десятки кілометрів.
Я не знаю, як ви, а я щоразу, коли читаю про черговий КАБ на Слов'янськ, Краматорськ чи Костянтинівку, думаю про одну річ — скільки ще потрібно втратити, щоб світ нарешті перестав говорити «стриманість» і почав просто давати те, що реально зупинить ці польоти? Бо поки що ці бомби з УМПК — це не випадковість, це щоденна тактика. Вони б'ють не по позиціях, а по нервах людей, по бажанню жити в своєму місті.
Пам'ятаєте, як ще пару років тому Слов'янськ потроху відбудовувався? Кав'ярні відкривалися, коворкінги працювали, люди поверталися. А тепер знову — уламки, вибите скло, евакуаційні списки для дітей. І це не 2022-й, це вже 2026-й. Чотири роки повномасштабки, а відчуття, ніби вчора почалося.
Місто стоїть. Люди стоять. Але кожна така новина — це ще один цвях у розуміння, що просто «чекати» — не варіант. Евакуація дітей — це вже не профілактика, це визнання, що завтра може прилетіти сильніше. І от дивіться на ці фото — це не якісь абстрактні «наслідки», це чиїсь домівки, чиїсь мрії, розбиті вщент за лічені секунди.
Тримайтеся, слов'янчани. І хай ця ніч буде хоч трохи тихою. Бо ми всі знаємо — завтра знову може бути гучно. І знову хтось прокинеться без даху над головою. Або без когось рідного. Тому тримайтеся.