EN/UA Я боюсь, або вечір тиші за іконами | I'm afraid, or the evening of silence behind the icons

Як же хочеться вже спокою. Набридла війна, набридло боятися. Я боюсь, коли настане мир і ми дійсно взнаємо які наші втрати... Яка ціна цього миру. Дуже жалко хлопців, дівчат, волонтерів, медиків, журналістів, діток, мирних, всіх тих людей, які загинули у час війни. Так, на війні без втрат не можливо, але дуже страшно почути ту цифру яка буде...

Чомусь моторошно і саме такі думки крутяться в голові. Ось кажуть, що наші хлопці за чотири дні погнали російську погань з тих територій, які росіяни сто двадцять днів завойовували. Треба начебто радіти за хоробрість, та силу духу наших хлопців. А я все про цифру думаю, яка вона буде? Господи поможи зазнати якомога меньше втрат, але і так втрати вже не малі. Один Маріуполь скільки вартий...

Сіла ввечері, взяла схему, бісер, та і почала вишивати ікону. Мене це дійсно заспокоює. А ще ось знайшла у архівах старі фото Миколи Чудотворця. Одразу видно, що робота зроблена з багатьма похибками.

Я шила цю ікону своєму татові. Він був хворий, онкологія. Скільки пам'ятаю тата, він ніколи не вірив у Бога. А коли захворів сам прийшов до цього і попросив, щоб я вишила йому іменну ікону. Микола Чудотворець. Ось я її шила. Тоді ще бісером шити не могла, то ця ікона була моєю самою першою.

А ви бачите яка рамка у цієї ікони? Похибок багато. То ікона впала, розвалилися на шматки скло, рамка і то був знак. Пройшло декілька днів і татко помер. Я ніколи не вірила ось в такі прикмети, але як тепер в них не вірити?

Тепер я значно краще вишиваю ікони, а потім просто дарую людям. Ось і зараз працюю над однією іконою, але поки не покажу над якою саме. Сумбурний допис вийшов...

   Дякую 

________🇺🇦________

How I want peace. Tired of war, tired of fear. I am afraid when peace will come and we will really know what our losses are... What is the price of this peace. I feel sorry for the boys, girls, volunteers, doctors, journalists, children, civilians, all those people who died during the war. Yes, in a war without losses is impossible, but it is very scary to hear the number that will be...

For some reason, it's creepy and these are the thoughts that are running through my head. They say that our guys in four days drove the Russian rabble from those territories that the Russians conquered for one hundred and twenty days. We should be happy for the bravery and fortitude of our boys. And I'm always thinking about the number, what will it be? Lord, help us to suffer as few losses as possible, but even so, the losses are not small. How much is Mariupol alone...

She sat down in the evening, took the pattern, beads, and began to embroider the icon. It really calms me down. And here I found old photos of Mykola Chudtovorets in the archives. It is immediately clear that the work was done with many errors.

I sewed this icon for my dad. He was ill, with oncology. For as long as I can remember, my father never believed in God. And when he fell ill, he himself came to this and asked me to embroider an icon with his name. Nicholas the Wonderworker. Here I sewed it. At that time, I could not sew with beads, so this icon was my very first.

Do you see the frame of this icon? There are many mistakes. Then the icon fell, the glass, the frame fell into pieces and that was the sign. A few days passed and dad died. I never believed in such omens, but how can I not believe in them now?

Now I embroider icons much better, and then I just give them to people. I'm working on one icon right now, but I won't show you exactly which one yet.

    Thank you