Many are now talking about the threat (or lack thereof) from Belarus, where, according to the General Staff, an electronic warfare group is deployed. The tension rises and falls. Many acquaintances who left Kyiv for other regions of the country and abroad ask me what the situation is like in Kyiv now - is it calm and is it possible to return. Of course, everyone should decide for themselves. Is it possible to say that some place in the country is now absolutely safe? Of course not. With such an unpredictable and sick neighbor, it is difficult to make any predictions about its actions.
Багато хто зараз говорить про загрозу (або її відсутність) з боку білорусі, де, за даними Генштабу, розгорнуто групу електронної боротьби. Напруга то спадає, то наростає. Багато знайомих, які виїхали з Києва в інші регіони країни та за кордон, запитують мене, яка зараз обстановка в Києві - чи спокійно і чи можна повертатися. Звичайно, ці рішення ухвалює кожен сам для себе. Хіба можна сказати, що десь у країні зараз абсолютно спокійно? Звичайно, ні. Маючи такого непередбачуваного та хворого сусіда, складно робити якісь прогнози щодо його дій.
Firefighters extinguish a fire at a gypsum plant after the shelling of the city of Bakhmut in the Donbas on May 27, 2022. Photo: ARIS MESSINIS / AFP via Getty Images. CREDIT
It seems that "peaceful" life is gradually returning to Kyiv, and only (still fairly regular) air raid alerts remind of the war. But this feeling of a peaceful, rear life as a whole is very deceptive. Yesterday I came across a cool post on social networks about the perception of war and mental health. Many say that despite the fact that terrible things are happening in the country, we should not bury ourselves alive, but should continue to live. Must be active, remain functional, feel happy enough. And the problem, according to the author, was that many take this call too literally, that is, in fact, they completely forget that there is a war in the country. Her main message was that it should be "together, not instead of." You go to the cinema, but after that you send a small amount to help the Armed Forces of Ukraine. Watch videos with cats or a stand-up, and then stay up to date with what is happening at the front. And so on.
Здається, що до Києва потроху повертається "мирне" життя, а про війну нагадують лише (досі регулярні) повітряні тривоги. Але це відчуття мирного, тилового життя загалом дуже оманливе. Вчора в соціальних мережах натрапила на класний допис про сприйняття війни та психологічне здоров'я. Багато хто говорить про те, що незважаючи на те, що в країні відбуваються жахливі речі, ми не повинні ховати себе живцем, а повинні продовжувати жити. Повинні бути активними, залишатися функціональними, відчувати себе достатньо щасливими. І проблема, на думку авторки, була в тому, що багато хто сприймає цей заклик занадто буквально, тобто, по суті, повністю забуває про те, що в країні війна. Її основний посил - має бути "разом, а не замість". Ви йдете в кіно, але потім відправляєте невелику суму на допомогу ЗСУ. Дивитеся відео з котиками або стендап, а потім залишаєтеся в курсі того, що відбувається на фронті. І так далі.
A man drives a GAZ-21 Volga car past a damaged building in Kharkiv, eastern Ukraine, on May 26, 2022. Photo: DIMITAR DILKOFF / AFP via Getty Images. CREDIT
The situation in our country must remain on the agenda - not only among foreigners, but also among ourselves. I understand that bad things are quickly forgotten, but you quickly get used to the good. It is very difficult to be in a state of stress, fear, tension all the time. As I am writing these lines, an air raid signal goes off outside, which many people have also begun to ignore. We need to change the mode of life, if I may say so. As the phone is switched to flight mode, so we need to finally switch to military life mode. And in the phrase "military life" both words are important - both "military" and "life". The fourth month of resistance to the invaders has begun, and now, I think, no one has any doubts that our victory will not be quick. We will need a lot of strength. And for this it is very important to change things up a bit - this will help us maintain health and be as functional as possible for each other and for the country.
Ситуація в нашій країні має залишатися на порядку денному – не лише серед іноземців, а й серед нас самих. Я розумію, що погане швидко забувається, а до хорошого швидко звикаєш. Дуже важко постійно перебувати у стані стресу, страху, напруги. Пишу ці рядки, а за вікном починає звучати сигнал повітряної тривоги, який теж багато хто став ігнорувати. Нам потрібно змінити режим життя, якщо так можна сказати. Як телефон переводять у режим польоту, так і нам потрібно перейти в режим військового життя. І у виразі "військове життя" важливі обидва слова - і "війна", і "життя". Почався четвертий місяць протистояння окупантам, і тепер, гадаю, ні в кого не залишилося сумнівів, що наша перемога не буде швидкою. Нам знадобиться багато зусиль. І для цього дуже важливо трохи перелаштуватися - це допоможе нам зберегти здоров'я і залишатися максимально функціональними одне для одного та для країни.
