Я так хотіла написати, щось веселе, і про свої досягнення, і про свого улюбленого синочка. Але сталася трагедія, і я так хочу, записати свої спогади про свого учителя Ігоря Івановича, щоб не забути його щиру посмішку, і пам'ятати його науку.
Мій перший урок розпочався восени 2019 р. Ігор Іванович мене познайомив з своїм автомобілем Опель, показав усі кнопки і пояснив усі знаки, "що перше робимо, коли сідаємо у авто, друге і зараз будемо їхати". "Як їхати?"- здивувалася я.
"Заводим, повертай ключ і повільно відпускай щеплення".
На свій подив, я поїхала. Півтори години минули як мить. Ігор Іванович практично навчив мене усього, правила дорожнього руху постійно питав, говорив без упину, про все, що стосувалося водіння.
Я просила свого інструктора добре навчити мене водінню, тому, що я буду возити свою дитину, і хочу добре володіти ситуацією на дорозі.
"Перша передача, друга і вже третя! Газу, Надя, Газуй! Газу, газу давай!"- ці слова завжди пам'ятатиму.
А одного разу на кільці, біля Нового Цуму, сказав їхати, а я затормозила, бо їхала вантажівка, і я цим врятувала нас обох. Тоді Ігор Іванович, сказав, що з мене "будуть люди".
Ігор Іванович не втомлювався повторювати день у день, раз за разом одне і те саме, і не тільки мені. Щоб ми , учні, могли самостійно їхати, і не боятись, і не потрапляти а аварії. І я не боялася, і їзджу, знаючи правила дорожнього руху, знаючи свої права і обов'язки на дорозі.
Коли ми купили машину, до нього спочатку прийшла,по "У"наклейку. І мій інструктор вийняв з бардачка і дав мені. Кожного разу віталися при зустрічі, і на будь які питання , щодо водіння давав поради. Завжди з посмішкою, завжди на позитиві.
Але вранці в суботу 23 січня, маршрутка сполученням "Львів -Пустомити", зіткнулася з поїздом. Водій маршрутки намагався переїхати залізничний переїзд, не реагуючи на заборонений сигнал світлофора. Помітивши порушника, машиніст поїзда застосував екстренне гальмування, але зіткненню неможливо було запобігти. У Наслідок ДТП помер 48-річний львів'янин, як виявилося пізніше Ігор Іванович.
Вічна пам'ять....
Не віриться....
Завжди віталися, завжди усміхнений, розумний і добрий, в моїй пам'яті ви Учитель від Бога- терпеливий і вимогливий.
Хай земля вам буде пухом Ігор Іванович
