Hello everyone. Today, a woman was telling me how much she wanted to feel spring, how she was waiting for the warmth to bring her something extraordinary, and then she wished me a magical spring moment.
And I looked at my desk.
I don’t wait for spring. I create it!
Do you know how my every morning begins? I step out onto the balcony, breathe in the air, and gaze at the sky. It is different every time, yet it always gives me a hint of the day's "tonality." Today, the sun swept away the cloudy dust, and the birds on the antenna of the neighboring building put on a real concert. Pigeons, magpies, sparrows — all this chirping reminds me that life doesn't stop for a single second.
Once, I heard a strange sound in the sky. Looking up, I saw three formations of cranes. Right before my eyes, they merged into one large, powerful V-shape and disappeared over the horizon. They were returning home. Once, I also made the decision to return home — to my essence, to my inner silence. And it was my best decision ever.
If yesterday the sky painted sweeping feathers, today a gentle "swan down" is scattered over the city. Even the sky feels the softness of the atmosphere in my surroundings.
I look at how five paper flowers have bloomed on my desk, how a pot of deep pink primrose appeared from somewhere, and how a single, lush ostrich feather is frozen on a cosmic canvas — a symbol of weightlessness and freedom. This multifaceted desk is my own universe, my masterpiece of the day.
This workday was another "ordered chaos." And while for some, an office might feel like a cage, for me, it is my own aquarium where I know how to swim, create, and share positive energy.
Spring is not a date on the calendar. It is a state of mind when you choose light, creativity, and the opportunity to simply be yourself. In harmony with the sky, with people, and with your own heart.
Привіт усім. Сьогодні одна жінка розповідала як їй хочеться відчути весну і як вона чекає, що весна принесе їй тепло і ще щось надзвичайне, а потім вона побажала мені чарівного весняного моменту.
І я подивилася на свій робочий стіл.
Я не чекаю весни. Я створюю її!
Знаєте, як починається кожен мій ранок? Я виходжу на балкон, вдихаю повітря і розглядаю небо. Воно щоразу інше, але завжди дає підказку на тональність дня. Сьогодні сонце розчистило хмарний пил, а птахи на антені сусіднього будинку влаштували справжній концерт. Голуби, сороки, горобці — увесь цей щебіт нагадує про те, що життя не зупиняється ні на мить.
Одного разу я почула в небі дивний звук. Піднявши очі, я побачила три ключі журавлів. Прямо на моїх очах вони об’єдналися в один великий, потужний ключ і зникли за горизонтом. Вони поверталися додому. Колись і я прийняла рішення повернутися додому — до своєї суті, до своєї внутрішньої тиші. І це було моє найкраще рішення.
Якщо вчора небо малювало розмашисті пір’їни, то сьогодні над містом розсипаний ніжний лебединий пух. Навіть небо відчуває м'якість атмосфери в моєму оточенні.
Я розглядаю як на моєму столі зацвіли п’ять паперових квіток, звідкись узявся горщик з первоцвітом насиченого рожевого кольору, а на космічному полотні застигла одна страусина пишна пір’їна — символ невагомості та свободи. Цей багатогранний стіл - мій власний всесвіт, мій шедевр цього дня.
Цей робочий день був ще одним впорядкованим хаосом. І хоч для когось робоче приміщення це клітка, то для мене це мій власний акваріум, в якому я вмію плавати, творити і надсилати позитивні вібрації.
Весна — це не дата в календарі. Це стан душі, коли ти обираєш світло, творчість і можливість просто бути собою. В гармонії з небом, з людьми і з власним серцем.
