Як я люблю, коли на землі лежить купа опалого листя. Це і дитинство, і відчуття чогось особливого, інакшого, затишного, що є тільки восени, і краса. Іноді навіть шкода, що його згрібають на величезні купи і десь вивозять.
Та дітям то не перешкода, поки вона купами лежить і чекає прибиральника загрібальника - вони гасають по тому листю, розтягуючи його врізнобіч. Або ж і самі понатягують купи і пригають в них, як зайці. Чи просто кидаються феєрверком з листочків, таких красивих, і це закладає прекрасні спогади, прекрасні емоції, такі схожі і водночас в кожного свої, різні, у кожного по своєму.
А якщо розглядати ті свічечки різнокольорові, то вони як мур, стоять собі в різні кольори розмальовані, і так мило дивитись на них, так притягує до спостереження. Красивий день осені, дуже красивий.