Як добре, коли у нас ще хтось живе з родичів в селі. В селі давньому, трушному, як то кажуть, де колись проводили безтурботне дитинство і пізнавали світ в усій його красі. Звісно, оглядаючись в минуле з сьогодення, здається, ну як ми могли в тих скромних побутових умовах бути такими щасливими.
Та насправді все просто. Часто в гонитві за сучасними всілякими трендами, ми геть втрачаємо онову з основ, своє коріння і розуміння справжніх цінностей. Дідова хата, затишний садок, чепурненький городик і розмірений плин часу це те, що в сучасних умовах ще може навести лад в голові та впорядкуват думки.
