Я люблю осінь. Вона асоціюється з жовтим парком, коли всі листочки пожовкли і починають опадати, а ти ідеш собі вулицею і так, по-дитячому, підкидаєш їх ногою догори.
I love autumn. It is associated with a yellow park, when all the leaves have turned yellow and are beginning to fall, and you walk down the street and so, in a childish way, throw them up with your foot.
Ранок тепер зустрічає вогкою прохолодною, яка інколи навіть пронизує до кісток. Часом в повітрі відчуваєш приємний, хоч і віддалений аромат паленого листя. Земля починає готуватись до відпочинку.
The morning is now greeted with a damp coolness that sometimes even penetrates to the bones. Sometimes in the air you feel a pleasant, albeit distant, aroma of burnt leaves. The earth begins to prepare for rest.
Коротшають дні, і ти наче синхронно, швидше втомлюєшся, і поспішаєш додому, за чашечкою вже не охолодженого напою, а теплого какао, починаєш малювати календар з відміткою - підготовка до свят- Різдво. Ну я так роблю по крайній мірі.
The days are getting shorter, and you, as if synchronously, get tired faster, and hurry home, with a cup of warm cocoa instead of a chilled drink, start drawing a calendar with a mark - preparation for the holidays - Christmas.
Я люблю такий затишок, і хоч всемогутнє літо - літечко ще не спасувало і не поступилося остаточно красуні - осені своєю керівною могутністю, ми якось по біоритмах відчуваємо її прихід. Надіємось що з новими вітрами прийде і нова сила для закінчення страшного періоду для України.
I love this kind of coziness, and although the almighty summer has not yet completely surrendered its guiding power to the beauty of autumn, we somehow sense its arrival through biorhythms. We hope that with new winds will come new strength to end the terrible period for Ukraine.