Привіт, друзі.
У вчорашньому дописі розповідала про місце свого дитинства, а саме – про дослідну станцію лікарських рослин. Досить давно там не була. А відвідавши територію станції нещодавно, була засмучена пусткою, занепадом та безладом, який там панує.
Hi friends.
In yesterday's post, she talked about the place of her childhood, namely, about the research station of medicinal plants. I haven't been there for quite some time. And after visiting the territory of the station recently, she was saddened by the desolation, decay and disorder that reigns there.
Пам’ятаю роки розквіту, коли ця організація набула статусу інституту. Почали розширятися. Навіть побудували новий чотириповерховий корпус. Яка ж там була краса! З самого порогу окутував неймовірний аромат лікарських трав. Там завжди пахло чебрецем, ромашкою, м’ятою та тим’яном.
На другому поверсі, в холі біля приймальні директора, стояв м’який куточок та телевізор. Всі стіни були прикрашені декоративними композиціями з сухоцвітів, мішковини та лози. Це одна з працівниць виготовляла такий оригінальний, причому досить великий, настінний декор.
I remember the boom years, when this organization acquired the status of an institute. They began to expand. They even built a new four-story building. What a beauty there was! From the very threshold enveloped the incredible aroma of medicinal herbs. It always smelled of thyme, chamomile, mint, and thyme.
On the second floor, in the hall near the director's reception, there was a soft corner and a TV. All the walls were decorated with decorative compositions of dried flowers, burlap and vines. It was one of the workers who made such an original, and rather large, wall decor.
Питомник
Унікальним був питомник лікарських рослин. Це 2 гектари огородженої території, розбитої на ділянки. На кожній ділянці вирощували різні лікарські рослини. Багато з них були досить рідкісними. Це був науковий куточок для ознайомлення з видами та стадіями розвитку лікарської сировини. Певний час на питомнику був навіть женьшенарій (активно пристосовували женьшень до наших умов). Ще пам’ятаю вегетаційний будиночок. Це щось на кшталт теплиці, яка їздить по рельсах. По всьому периметру тут були насаджені черешні. Смачніших ягід я не коштувала.
Неодноразово наш клас приходив на екскурсію до питомника лікарських трав. Пам’ятаю, що там були навіть деякі досить екзотичні рослини. Найбільше нам подобалися скажені огірки. Головне було знайти стиглий плід, який дужче був схожий на великий аґрус ніж на огірок, та непомітно поцілити в нього камінцем. Біда тому, хто стояв поряд, адже насіння та слиз розбризкувалися навсібіч.
The nursery of medicinal plants was unique. This is 2 hectares of fenced territory, divided into plots. Different medicinal plants were grown on each site. Many of them were quite rare. It was a scientific corner for getting acquainted with the types and stages of development of medicinal raw materials. For a while, there was even a ginsengarium at the nursery (they actively adapted ginseng to our conditions). I still remember the vegetation house. It is something like a greenhouse that travels on rails. Cherry trees were planted along the entire perimeter. I have not bought tastier berries.
More than once, our class came on an excursion to the nursery of medicinal herbs. I remember that there were even some rather exotic plants. We liked the crazy cucumbers the most. The main thing was to find a ripe fruit, which looked more like a large gooseberry than a cucumber, and hit it imperceptibly with a stone. Woe to the one standing next to him, because the seeds and slime were splashed everywhere.
Зараз питомник нагадує скоріше забур’янене поле, а ніж унікальний сад лікарських трав. Дуже сумно було побачити такий стан цього колись чудового місця.
Будівля старого корпусу
Ще мені дуже подобалася територія біля строго двоповерхового корпусу. Там скрізь росли туї, а поміж них – квітники, що густо рясніли різними сортами троянд. Біля центрального входу був дзвін, у який сповіщали працівників про обідню перерву. Зараз залишився лише стовп від дзвону. Старий корпус має побити вікна та зарослі клумби.
Now the nursery looks more like a weedy field than a unique garden of medicinal herbs. It was very sad to see this condition of this once wonderful place.
I also really liked the area near the strictly two-story building. There were thuja trees everywhere, and among them were flower gardens densely abounding with different varieties of roses. There was a bell near the central entrance to notify the workers of the lunch break. Now only the bell post remains. The old building has windows and overgrown flower beds.
Я розумію, що роками на наукові досліди не виділялися кошти, що все колись стає не рентабельним, що деякі інституції та організації, переживши пік розквіту, різко деградують та занепадають. Та попри те, що я усвідомлюю ці факти, на душі все ж гірко, бо складається враження, що зруйнувалася дуже важлива частика мого дитинства.
I understand that for years no funds were allocated for scientific research, that everything eventually becomes unprofitable, that some institutions and organizations, having experienced the peak of their prosperity, sharply degrade and decline. But despite the fact that I am aware of these facts, my soul is still bitter, because I get the impression that a very important part of my childhood has been destroyed.
