Привіт, всім у спільноті.
Найзапекліші бої зараз точаться на Бахмутському напрямку. Для загарбників є символічно-важливим захопити місто. З одного боку це відкрило б їм шлях до Авдіївки та Краматорська, а з іншого – покращило б моральний дух, який скочується в прірву разом із всіма планами окупаційного війська. Та наші збройні сили героїчно тримають оборону та не дають ворогам здійснити свої наміри.
Hello everyone in the community.
The fiercest battles are now taking place in the direction of Bakhmut. For the invaders, it is symbolically important to capture the city. On the one hand, this would open the way to Avdiivka and Kramatorsk, and on the other hand, it would improve morale, which is falling into the abyss along with all the plans of the occupying army. But our armed forces heroically hold the defense and prevent the enemies from realizing their intentions.
Осатанілі кацапи пруть до Бахмута численну живу силу. Вагнеровці, які трішки навчилися воювати та не втратили своїх терористичних навиків, посилають на вірну смерть новоприбулих, в основному бувших в’язнів. Це живі мішені, роздрібний матеріал, функція якого розкрити вогневі рубежі ЗСУ.
Про запеклі бої за Бахмут ми щодня чуємо в новинах. Але про реальну ситуацію, нелюдські зусилля та надскладні бої можна судити з дуже сумного досвіду. Як тільки з’являється ціла купа постів у соціальних мережах про розшук рідними бійців з Бахмутського напрямку, стає зрозумілим, які насправді там справи. В таких дописів та прохань допомогти розшукати дуже багато останнім часом.
The abandoned katsaps send numerous manpower to Bakhmut. The wagnerites, who have learned to fight a little and have not lost their terrorist skills, send the new arrivals, mostly ex-prisoners, to certain death. These are live targets, retail material, the function of which is to reveal the fire lines of the Armed Forces.
We hear about fierce battles for Bakhmut every day in the news. But the real situation, inhuman efforts and extremely difficult battles can be judged from a very sad experience. As soon as a whole bunch of posts appear on social networks about the search by relatives of fighters from the Bakhmut region, it becomes clear what is really going on there. There have been a lot of such posts and requests for help recently.
А багатостраждальне місто стало привидом. Щодня по ньому гатять з усіх видів зброї. Не залишилося жодного вцілілого об’єкта. Там немає на вулицях перехожих чи цивільних авто, з колишніх місцевих мешканців залишилися лише купка людей пенсійного віку, які виживають без світла і тепла. Вони місцями живуть у бомбосховищах, з необхідного мають лише те, що підвозять волонтери.
Досить часто в мережі зустрічаються моторошні фото та відео, в яких умовах працюють в Бахмуті військові шпиталі. Там, як і в усьому місті, відсутнє світло. Бійців оперують при скупих ліхтариках у дуже “спартанських” умовах, щоб не називати їх нелюдськими.
And the long-suffering city became a ghost. Every day they shoot at it with all kinds of weapons. Not a single surviving object remains. There are no passers-by or civilian cars on the streets, only a handful of people of retirement age who survive without electricity and heat are left of the former local residents. In some places, they live in bomb shelters, they only have what they need, which is delivered by volunteers.
Creepy photos and videos of the conditions in which military hospitals operate in Bakhmut are quite often on the Internet. There, as in the whole city, there is no light. Fighters are operated on with meager flashlights in very "Spartan" conditions, so as not to call them inhuman.
Один військовий медик розповів, що рятуючи поранених бійців з нульової позиції, вони повсякчас потрапляють під ворожі обстріли. Неодноразово їх накривали зі ствольної артилерії, чудом вдавалося врятуватися. Не полишають місто і тутешні волонтери з організації “Бахмут український”. Їх титанічні зусилля, завзятість та безстрашність рятують людям життя. Завдяки їх допомозі наші бійці мають багато необхідних речей для того, щоб тримати позиції та успішно вести бої.
Страшно уявити скільки таких міст як Бахмут нині в нашій країні. Страшно осягнути цифри: було 70 тисяч мешканців, а залишилося менше 10 тисяч. Хтось виїхав, хтось загинув. Це 70 тисяч зруйнованих, понівечених війною життів. Та ще страшніше здатися чи поступитися загарбникам, адже немає нічого жахливішого та гіршого ніж російський полон.
One military medic said that while rescuing wounded soldiers from ground zero, they always come under enemy fire. They were repeatedly covered with barrel artillery, miraculously managed to escape. The local volunteers from the "Bakhmut Ukrainian" organization do not leave the city either. Their titanic efforts, tenacity and fearlessness save people's lives. Thanks to their help, our fighters have many necessary things to hold their positions and fight successfully.
It is scary to imagine how many cities like Bakhmut there are in our country today. It's hard to fathom the numbers: there were 70,000 residents, and less than 10,000 remain. Someone left, someone died. These are 70,000 lives destroyed, mutilated by the war. But it is even more terrible to surrender or give in to the invaders, because there is nothing more terrible and worse than russian captivity.
