Йшовши сьогодні з університету додому,я помічала школярів із квітами, гарно вдягненими а старшокласників зі стрічкою випускник. І чесно кажучи не могла цьому повірити, але ж насправді саме сьогодні в більшості містах України останній дзвоник.
Ох, а як я його любила в школі. Чесно, зараз на очах починають з'являтися сльози заздрості до випускників 2021, бо у них нормальний останній дзвінок, по плану всі ЗНО, та й ти чітко знаєш, що і за чим буде йти. Ідеальний випускний із нормальним врученням атестатів та урочистою частиною.
А от мій 11 клас, який я закінчила дистанційно, не був таким чітким і зрозумілим. Ми не знали чи буде іспит чи ні, буде онлайн чи офлайн останній дзвінок, а про випуск я взагалі мовчу.
Та все ж таки, останній дзвоник у мене був і я покопалася в архівах, згадала як це все було, і на душі щось ніби тепле розлили. Бо тоді були реально останні безтурботні дні дитинства, коли ти ні про що не думаєш, а головною проблемою є складання ЗНО.
Звичайно мрія про ідеальний випуск ще живе в моїй голові, але рік минув, і дуже швидко, а випускного так і не було, але нічого не поробиш. Не було ідеального шкільного, буде ідеальний університетський випускний. Головне до нього дожить.