Привіт, друзі!
Ось і весна прийшла. Така рання й у доброму настрої: ані вітру, ані опадів. Тиха, спокійна, сонячна, тепла. Саме на таку я чекала у її перший календарний день.
Сьогодні був гарний привід прогулятися до лісу, аби подивитися, як він змінився відтоді, відколи я була там востаннє. Відчути його весняний настрій та подих, зануритись у його камерне звучання під акомпанімент дзвінких співів пташок і стукоту дятла на фоні безвітряної тиші.
Подивіться, як активно вже пробивається рослинність на лісовій галявині! Соковиті зелені барви в перший день весни.
Горішник повдягав на свої віти розкішні жовті сережки і стоїть красенем у лісі серед ще голих берізок і тьмяних сосен. Як і годиться, він першим вітає весну.
Оце так краса! Як же мені страшенно кортіло впасти на цей пухнастий лісовий килим і вдихнути його свіжість! Але вчасно помітила, що крізь нього пробився якийсь тендітний паросток. Тож я не стала травмувати цю маленьку зелену крихітку. Нехай росте.
Листя лісової сунички вже набралося соку і вабить своїм насиченим кольором.
Навряд чи я здивую вас такою лісовою знахідкою. Проте мені ця пара шишок видалася напрочуд красивою. А вам? 🙂
Я була б не я, аби не назбирала б собі під час прогулянки лісом якихось гілочок, щоб потім вдома зробити з них фітокомпозицію і прикрасити нею передпокої. На фоні соковитого моху і молодого листя папороті вони виглядають доволі мило.
Наостанок прогулянки лісом у перший день весни я дивлюся в небо, помічаючи разючий контраст ніж тим, що вгорі, і тим, що внизу. Та невдовзі й верхівки дерев забуяють усіма відтінками зеленої весняної палітри. На все свій час. Не слід квапити примхливу пору року. Нехай все іде поволі.
Дякую за увагу! Гарного вам весняного настрою.
