Привіт, друзі!
Творчість заспокоює та відволікає від тривог, у тому числі й повітряних. Сьогодні я це перевірила на власному досвіді, коли по обіді вдома майструвала різдвяний вінок.
Не дарма кажуть, що коли руки працюють — голова відпочиває. І це дійсно так. Позаяк заглиблюючись у творчу роботу, усілякі думки відступають назад і вся увага зосереджена на процесі.
Півдня я думала про родину, яка внаслідок нічного падіння уламків ворожого російського дрону на свята лишилася без домівки. Ще й виявилося, що це друзі моєї подруги, про що я зранку дізналася у фб. Я не знала, як переключитися на щось інше, аби якось емоційно зібрати себе докупи. Тож вирішила зосередитися на творчості: виготовити різдвяний вінок, яким ми щороку прикрашаємо вхідні двері нашого будинку. Просто поставила собі це завдання, бо, чесно кажучи, настрій цьогоріч геть не святковий.
Свого часу мені подарували базовий різдвяний вінок, який я щороку по-новому оздоблюю свіжозрізаними гілочками вічнозелених рослин зі свого саду. Зокрема, гілочками тису, ялівця, еріки, плюща та пагонами барвінку. Та оскільки від обіду ішов дощ з мокрим снігом, я вирішила цього разу обмежитися гілочками тису та ялівця.
Зазвичай є ще додаю до композиції вінка щось із сухоцвітів. Утім, цього разу не мала аж такого великого натхення, і додала лише кілька вкраплень із сухого цвіту пижмо та мускарі. Як кріплення використала проволоки із кольоровими "ягідками" з обох боків, які свого часу купила по 3 грн за в'язку на закритті однієї крамнички декору.
У цілому вийшло мінімалістино й доволі мило. Вже завтра прикрашу віночком вхідні двері, аби дух Різдва завітав до нашої домівки. Бо символ кола уособлює такі безмежні й сакральні речі, як-от єдність та цілісність, а ще захист, які нам нині так необхідні.
Дякую за увагу та підтримку. Бережіть себе.
