Жоден інший автор не вплинув на українську культуру так, як Тарас Шевченко.
Шевченко всюди присутній в українському житті та іноді така його присутність викликає відторгнення. Для тих в кого виникало щось таке, або через вивчення в школі, або через стереотипну думку: "те що популярне - те попса", я би радив звернутись безпосередньо до творочості Шевченка - його поезії, його картин.
Якщо ж хтось хоче краще пізнати Шевченка як людину - раджу читати його щоденник. Там ви знайдете його опис нудної армійської служби, його подорожі по околицях російської імперії - брудної та відсталої, його особисті прагнення, спілкування з людьми та навіть гулянки.
Тим, хто любить подорожувати - раджу відвідати Тарасову гору та музей в Каневі. Я вирішив туди їздити щороку.
Позаминулої весни там була виставка чудових картин Марчука - дуже моторошні, готичні й трилерні картини.
Багато політичних мітингів націоналістів в Києві, починались біля пам'ятника Шевченка. Москалі бояться Шевченка, тому його хотіли зробити "своїм" і славянофіли і комуністи.
Я раджу кожному вивчати творчість Шевченка в своєму ритмі. Наприклад поезії Пророка потужно звучать і з музикою Кому Вниз, і з Drudkh.
Безвідносно до того, як уважно читали Шевченка в школі, на цих гуртах, виховане вже не одне покоління націоналістів.
А "Ой чого ти почорніло, зеленеє поле?" здобуває нове значення в композиції Drudkh "Price of Freedom" (Ціна Волі) та ідеально пасує до краєвидів Донбасу
