Луї-Фердінан Селін колись був одним із моїх улюблених авторів. Я прочитав не тільки все те, що було видано українською та російською, а й читав французькою і завжди прагнув обговорити Селіна з французькими знайомими, декілька разів проводив лекції про його творчість.
Луї-Фердінан Селін колись був одним із моїх улюблених авторів. Я прочитав не тільки все те, що було видано українською та російською, а й читав французькою і завжди прагнув обговорити Селіна з французькими знайомими, декілька разів проводив лекції про його творчість.
На той час українською мовою була доступна лише «Подорож на край ночі» — але саме це найвідоміший його роман, з якого і варто було б почати ознайомлення з його творчістю. Також у Видавництві Жупанського виходили «Смерть у кредит» та «Феєрія для іншого разу».
«Лондон» (укр. пер. Петра Таращука, «Фоліо», 2025) — це посмертний роман із сенсаційно знайдених у 2021 році рукописів (оригінал «Londres» вийшов у Gallimard у 2022-му). Написаний приблизно в 1934-му, він є продовженням «Війни» (теж виданої українською), частиною автобіографічного циклу про alter ego автора — Фердінана.
Фердінан — контужений ветеран Першої світової, який тікає від фронту до Лондона 1915–1916 років, де опиняється в сутінковому світі Сохо: французькі сутенери, повії (зокрема його кохана Анжель), корупційний поліцейський, революціонери та інші.
По атмосфері «Лондон» нагадав мені «Банду Гінйолей». Знайшов інформацію, що багато критиків і сам Селін розглядали «Лондон» як ранню розробку того самого лондонського сюжету, який згодом перетворився на «Банду Гінйолей», написану пізніше і видану в 1944 році.
Відверто кажучи, зараз читав Селіна без великого захоплення. Або справді змінюються смаки, або війна наклала свій відбиток, чи просто перечитав його раніше. Втім, було цікаво помандрувати тими вулицями Лондона, якими і я колись, багато років тому, мандрував: Оксфорд-стріт, Вікторія, Стренд… Можна захоплюватися лондонською архітектурою, імперським минулим, великою кількістю музеїв (які переважно безкоштовні), двоповерховими автобусами та неймовірно смачним британським елем. Селін допоміг мені повернутися в ту «подорож на край ночі», коли лондонські дощі (ідеальна погода!) ще обіцяли багато перспектив. «Лондон» раджу, звісно, шанувальникам Селіна, але тим, хто ще не читав, я б радив почати з інших книжок.