[EN/UA] Спогади про дитячі запитання / Memories of children's questions

Всім привіт!

Сьогодні ностальгія мене підхопила у свої обійми і потягла далеко у минуле. Кажуть, якщо людина все частіше згадує про своє дитинство, то це вона старіє. Мабуть воно так і є.

Йшов по вулиці, вже осінь, але неочікувано для себе побачив одинака кульбабу. Це ж треба, вони зараз вже не цвітуть. Сфотографував, а тепер дивлюся на ці фото і поринув думками в дитинство.

У дитинстві коли я дивився на кульбабу завжди думав, чому кульбаби стають лисими? А ви колись про це думали? Цікавий задум природи. Наприклад, чому, коли троянда чи лілія вмирає, вона втрачає пелюстки, вони просто в'януть, падають і все, а у кульбаб навпаки, пелюстки стають легкими, як пух, і вони летять до неба. Напевно, кульбаби не прості квіти, це квіти небесні! Вони прагнуть злетіти до неба, коли вмирають. Ось такі думки були у дитинстві.

Hello everybody!

Today, nostalgia grabbed me in its arms and dragged me far into the past. They say that if a person remembers his childhood more and more often, he is getting old. Apparently it is so.

I was walking down the street, it was already autumn, but unexpectedly I saw a single dandelion. It is necessary, they are not blooming now. I took a photo, and now I look at these photos and think back to my childhood.

As a child, when I looked at a dandelion, I always thought, why do dandelions become bald? Have you ever thought about it? An interesting design of nature. For example, why, when a rose or a lily dies, it loses its petals, they simply wither, fall and everything, but in dandelions, on the contrary, the petals become light, like fluff, and they fly to the sky. Probably, dandelions are not simple flowers, they are heavenly flowers! They long to soar to heaven when they die. These are the thoughts I had in my childhood.