Вона любила читати з самого дитинства. Книжки були її найкращими друзями, провідниками у світи, які існували десь за межами реальності, але ставали для неї справжнішими за сірі будні. Вона відкривала книгу — і зникала.
Читання для неї було не просто розвагою чи способом відпочити. Це було повне занурення, втеча, подорож без квитка. Вона могла йти вулицею, не помічаючи людей, бо в думках ще блукала коридорами старовинного замку. Могла ставити чайник на плиту й забути про нього, бо щойно відкрила сторінку, де головна героїня робила перший крок у магічний світ.
Час переставав існувати. Одного разу вона розгорнула книгу в обід, а коли підняла очі — за вікном уже мерехтіли вечірні ліхтарі. Деколи вона відчувала, ніби її душа розчиняється у словах, і на кілька годин її просто не існувало у цьому світі.
Але щоразу, закриваючи книгу, вона поверталася. Трохи інша, трохи змінена, з відлунням чужих історій у серці. І, мабуть, у цьому й була магія читання.
Зображення згенеровані за допомогою нейронної мережі Leonardo.AI
