Так, формально зараз ще не зима — лише 25 листопада, рівно місяць до Різдва. Але сніг часто падає вже в листопаді, хоча переважно він потім швидко тане. Схоже, що сьогодні нас чекає те саме, адже на той сніг, що випав кілька днів тому, пішов дощик. Якщо дощ падатиме два дні, як обіцяє прогноз погоди, то сніг, мабуть, швидко змиє. Так і буде, швидше за все.
Хоча бувало й інакше. У моєму дитинстві, пам’ятаю, 4 листопада випав сніг — і земля більше жодного разу не була без нього аж до Великодня. Це було практично півроку в снігу. Довгі півроку. Я вже не пам’ятаю всіх деталей, як ми тоді жили, але в пам’яті дуже чітко стоять величезні снігові тунелі, які ми прокопували. Ходіння тими тунелями було настільки звичним, що коли сніг навесні нарешті розтанув, усе здавалося незвичним і навіть трохи дивним.
Спочатку це були звичайні стежки у снігу, але оскільки він не танув повністю, а лише ущільнювався, та ще й постійно падав свіжий, сніг наростав, і стежки перетворювалися на справжні тунелі. Бували такі зими, що снігу нападало дуже багато, і дорослий чоловік прокопував тунель собі десь по пояс. Для дитини — це був повний зріст. Я дуже добре пам’ятаю ті тунелі — це було щось неймовірне.
Ми прокопували проходи до всіх важливих місць: до погребу, який стояв окремо, до криниці (точніше — колонки), де качали воду вручну; до шопи, де лежали дрова та корм для худоби; до стайні. Селянину взимку особливо нема куди було виходити без потреби — якби можна було, ми б узагалі не вилазили з хати. Але худобу треба було годувати. А без худоби в селі тоді практично ніхто не жив: це були додаткові харчі, трохи грошей від продажу яєць, молока, м’яса. Часто бувало: виростили бичка — продали, купили якісь меблі, бо грошей у селянина багато не було, а це була суттєва сума «разово».
Саме тому ті тунелі й стали частиною спогадів. І сьогодні ці спогади оживають у мені щоразу, коли я ходжу в гості до батьківської хати через сад, де ще стоять старі дерева — ті самі, що були старими вже тоді, коли я був малим. У снігу вони вмикають у голові спогади про дитячу зиму.
Хоча зараз таких зим уже немає, і невідомо, чи будуть. І я навіть не впевнений, що хотів би знову такої сніжної зими — бо це страшенні незручності. Але точно знаю: якби випав такий сніг, щоб можна було знову копати тунелі, я отримав би масу задоволення… нехай це б і виснажило мене фізично.