Привіт, друзі! Нещодавно 
Так ось, можу сказати, що й себе цілком можу віднести до таких «грибних ботаніків». Мені завжди цікаво знаходити щось незвичайне, рідкісне чи просто гарне. Особливо люблю визначати назви грибів, які трапляються нечасто. Раніше це було досить складно — користувався грибними довідниками або форумами, де можна було знайти якісь описи чи фото. А зараз усе набагато простіше — є Google Об’єктив, який дозволяє розпізнати майже будь-що просто за фотографією.
До того ж, останнім часом точність розпізнавання грибів суттєво зросла. Якщо ще кілька років тому Google часто плутав види, то зараз результати вражають — майже стовідсоткова точність. Звісно, треба мати критичне мислення: порівнювати різні результати, перевіряти інформацію на кількох джерелах. Але якщо в усіх місцях показує одне й те саме — можна бути майже впевненим у визначенні.
Саме таким чином я сьогодні визначив, що гриб, якого я сфотографував під час останньої поїздки по гриби (у суботу ми їздили в ліс), — це алеврія помаранчева (Aleuria aurantia). Тоді ми знайшли багато молодих глив, а коли вже спускалися до машини, я помітив на узбіччі кілька яскраво-помаранчевих грибів, схожих на вуха. І справді, цей гриб формою нагадує вушко — за це його іноді й називають «помаранчеве вухо».
Сьогодні прочитав про нього детальніше. Кажуть, що він їстівний і його навіть можна їсти сирим! Хоча я б не радив це робити. Якщо вже хтось і наважиться скуштувати, то варто обов’язково відварити. Дехто стверджує, що за смаком він нагадує курятину — не знаю, можливо, але перевіряти не збираюся.
Одне можу сказати точно: такі гриби, як алеврія помаранчева, можуть по-справжньому зацікавити лише справжніх грибних ботаніків.
