Я прокинувся від того глухого, низького гулу, який кожен український чоловік уже навчився відрізняти від будь-якого іншого звуку на світі. Це не просто грім і не звичайна робота ППО — це балістика. Вона падає швидко, жорстоко й безжально. Коли віконне скло в моїй кімнаті задрижало, а небо за вікном спалахнуло моторошним багряним відтінком, я ще не знав масштабів. Але відчуття, що ця ніч змінить дуже багато чого в нашому щоденному житті, вже стискало горло.
Ось такі кадри я побачив з свого вікна сьогодні:
На цьому фоні Трамп відмовив Україні в ракетах до ППО Patriot. Тобто, він свідомо дозволив путіну й далі вбивати Українців. Це просто ганьба... Схоже Трамп і путін грають в "одні ворота". Це та реальність з якою на мій погляд стикнулася Україна.
І, отже, вранці, переглядаючи стрічку новин, я зловив себе на занімінні. Жодного військового об’єкта. Жодного. Усі чотири «Циркони» та понад два десятки балістичних ракет «Іскандер-М», С-400 і KN-23 ворог випустив по тому, що робить наше життя нормальним, комфортним і взагалі можливим. Під цілеспрямований приціл потрапила логістика столиці та Київщини.
Коли дивишся на ці кадри, перше відчуття — це гнів, який буквально закипає в жилах. Склад «Rozetka» у Броварах — гігантський хаб, де щодня обробляли понад 100 тисяч замовлень, згорів ущент. І найгірший цинізм у тому, що це сталося саме в день 21-річчя компанії. Сортувальний центр «Нової пошти» в Києві знищений касетною балістичною ракетою. Трьох людей не стало — звичайних водіїв і працівників, які просто робили свою роботу, а ще восьмеро опинилися в лікарнях. Загинули й працівники «Сільпо», які просто чекали на електричку на станції «Квітнева» після зміни. Загалом десятки поранених та підтверджені жертви — це ціна, яку наша цивільна інфраструктура платить за ненависть ворога до нашого існування.
Давайте будемо відвертими й називати речі своїми іменами: війна на виснаження перейшла на новий, надзвичайно небезпечний етап. Ворог чудово розуміє, що не може зламати фронт так швидко, як їм марилося, тому вирішив знищити наш тил. Вони б’ють по кровоносній системі країни. Торговельні мережі, склади побутової хімії, продукти харчування, автохімія «Liqui Moly», логістичні комплекси «PUMA» та «INTERTOP», будівельні матеріали «Епіцентру» — це не просто назви брендів у нашому телефоні. Це сотні тисяч робочих місць, це податки до бюджету, це швидка доставка ліків, одягу, запчастин для автомобілів і посилок для хлопців на передову.
Відео наслідків обстрілів по Новій пошті
Я часто замовляю інструменти та автодеталі через інтернет, купую продукцію в «Епіцентрі» біля дому. Для кожного з нас ці сервіси стали чимось настільки природним, як повітря. Ти натискаєш кнопку в застосунку — і за два дні посилка вже чекає в поштоматі. Тепер ворог намагається вирвати це відчуття цивілізованості з наших рук. Згарище на місці логістичного центру на Віскозній у Києві чи повністю зруйновані печі заводу «Epicentr Ceramic Corporation», на відновлення яких знадобиться до двох років, — це прямий удар по спроможності всієї української економіки функціонувати.
Багато хто зараз запитує себе: як жити далі в умовах, коли ворог методично знищує склад за складом? радник президента «Флеш» абсолютно правий, коли закликає не ігнорувати сигнали повітряної тривоги і негайно полишати приміщення великих торговельних центрів та складів. Час ілюзій минув. Великі скупчення товарів і цивільні логістичні хаби стали цілями першої черги для ворожих балістичних ракет.
Проте є дещо, чого росіяни зі своїм радянсько-імперським мисленням досі не здатні осягнути. Вони вимірюють успіх тоннами спаленого металу та збитками в мільйонах доларів. Вони думають, що якщо «Rozetka» втратила склад, а «INTERTOP» чи «NOVUS» позбулися товарних запасів, то ми зупинимося, заніміємо від страху і вистелимо перед ними червону доріжку.
Але український бізнес уже довів свою негнучкість і сталевий характер. Згадайте перші місяці 2022 року, згадайте блекаути. Українські підприємці знаходили виходи з ситуацій, які будь-яку європейську компанію змусили б збанкрутувати за тиждень. «Нова пошта» вже заявила про повне відшкодування вартості пошкоджених відправлень клієнтам. Логістичні ланцюжки переціплюють у режимі реального часу, вантажі перенаправляють, альтернативні склади шукають прямо під час гасіння пожеж.
Цей ранок залишив у моєму серці важкий осад. Біль за втраченими життями людей, які просто чекали на електричку чи працювали у нічну зміну, неможливо заглушити жодними словами про економічну стійкість. Це незворотні втрати, які лягають карбом на нашу пам'ять і формують наш рахунок до ворога, який буде сплачено повністю.
на місці загинули 8 осіб (за попередньою інформацією, це працівники розташованих поруч логістичних комплексів), ще 12 людей були госпіталізовані з травмами різного ступеня тяжкості;
Ми вистоїмо і в цій фазі війни, бо наша логістика — це не просто будівлі із сендвіч-панелей. Це перш за все люди, які працюють під обстрілами, це водії, які їдуть крізь ніч, і це кожен із нас, хто продовжує купувати українське, донатити й працювати, незважаючи ні на що.
А як ви сприймаєте цю нову тактику ворога щодо знищення цивільного бізнесу та логістики? Чи змінили ви свої щоденні звички та ставлення до безпеки під час повітряних тривог?
PS: всі фото, окрім тих які були мною зроблені були взяті з відкритих джерел згідно правил військового часу.
