Коли я бачу заюзані фрази на кшталт: "Життя занадто коротке, щоб тратити його на образи" і т.п. То розумію, що швидше за все їх писали для дуже наївних людей. Я не маю нічого проти наївності. Навпаки, коли мені кажуть, що я наївна як дитина - це для мене один із найкращих компліментів. Але я далеко не дитина.
Так, я погоджуюсь, що життя занадто коротке для образ. Але для мене воно і занадто коротке для того, щоб постійно давати людям себе ображати. Тому я просто іду від таких людей сама, але найчастіше, вони самі дивним чином утікають із мого життя. І вдячна за це. Спочатку, мені їх може не вистачати, але потім, з часом, я розумію, що якась невидима сила, мене просто оберігає, залишаючи мені лише людей достойних моєї любові.
Я вмію пробачати, і напевно, навіть відпускати. Більше того, я готова давати людині другий шанс. Але я хочу сказати, що якщо людина, не виправдала вашу довіру вдруге, навіть якщо це дуже близька і рідна вам людина, то не тримайте її близько біля себе. Бо вона знову зробить боляче, і не тільки вам. Люди довкола нас бувають янголами, а бувають і справжні вампіри. Не витрачайте свої життєві сили на тих, біля кого вам погано, хто використовує вас. І моліться за те, щоб вони самі від вас відійшли на далеку відстань і не могли вас зачепити за живе, можливо у них самих цього живого уже давно немає, от вони й чіпляються за вас.
Не робіть нікому зла, просто навчіться відпускати негатив із свого життя. Та найперше цінуйте тих, хто пітримує вас у непрості часи!
