Могадішо, столиця Сомалі, – це прибережне місто з багатим минулим та стійким духом. Могадішо простягається вздовж узбережжя Бенадір у Сомалі на березі Індійського океану, на Африканському Розі, трохи північніше екватора. З населенням, яке оцінюється в 2,5 мільйона осіб (точні цифри невідомі через конфлікт), це політичний, економічний та культурний центр Сомалі. Відомий місцевим жителям як «Ксамар» (червоний пісок), він був заснований приблизно в 10 столітті арабськими та перськими торговцями, процвітаючи як порт на узбережжі суахілі. Після десятиліть громадянської війни він відбудовується, поєднуючи давнє коріння з обережним оптимізмом.
Місто – це поєднання суворості та краси. Старе місто, хоч і пошарпане, зберігає такі перлини, як мечеть Факр ад-Дін 13 століття, одна з найстаріших в Африці, та мечеть Арбаа Рукун, що руйнується. Могадішський собор, колоніальні руїни, натякають на італійське правління, а пляж Лійдо виблискує білим піском, де місцеві жителі грають у футбол на заході сонця. Ринок Бакара вирує від спецій, верблюжого молока та золота, хоча охорона посилена. Парк Миру та Вілла Сомалі, президентський палац, сигналізують про оновлення, але будівлі, пошрамовані кулями, ще існували. Неподалік, пляж Джазіра, пропонує спокійніший відпочинок.
Культура яскрава, незважаючи на труднощі. Сомалійці, переважно кушитські, з арабською та банту меншинами, розмовляють сомалійською та арабською, частково англійською, вітаючись «салям алейкум». Іслам (сунітизм) формує життя, і заклики до молитви лунають щодня. Їжа ситна: барії іскукаріс (пряний рис), верблюже м'ясо та лаваш сабаяд у поєднанні з шахом (солодким чаєм). Музика — класична поезія хілло та сучасний хіп-хоп — тихо процвітає завдяки минулим заборонам, а такі фестивалі, як Ід, сприяють верблюжим перегонам та мистецтву хною. На ринках продаються ткані килимки та ладан.
Історія насичена. Могадішо був середньовічним торговим центром, що з'єднував Африку з Азією, до португальських набігів у 1500-х роках. Італійське Сомалі (1889–1960) принесло вілли, але незалежність призвела до режиму Сіада Барре (1969–1991) та громадянської війни. Інцидент «Чорного яструба» 1993 року завдав шкоди його світовому іміджу, і повстання «Аш-Шабаб» триває, хоча AMISOM та урядові сили повернули собі землю з 2011 року. Національний музей, розграбований, але знову відкритий, зберігає текстиль Банадір та стародавні монети.
Клімат тропічний — 27–32°C, вологий, з вологим сезоном (квітень–червень) та сухим сезоном (грудень–березень) ідеально підходить для відвідувань. Подорожувати складно: прилітайте до Міжнародного аеропорту Аден-Адде з Найробі або Стамбула, але ризики безпеки вимагають обережності — у таких готелях, як Peace Hotel, є охоронці. Таксі та баджаджі (рикші) пересуваються хаотичними вулицями. Місцеві жителі привітні, пропонують «су давуов» (ласкаво просимо) та пишаються повільним відродженням свого міста, хоча бідність та нестабільність залишаються.
