Кастрі, столиця Сент-Люсії, є жвавою маленькою перлиною у Східному Карибському басейні, портовим містом, у якому чарівність острова поєднується з галасливим серцебиттям. Розташоване на північно-західному узбережжі цього вулканічного острова, воно розташоване в природній гавані, обрамленій зеленими пагорбами, на краях якого омивається Карибське море. Тут проживає близько 70 000 людей (третина населення Сент-Люсії), він невеликий, але жвавий, центр торгівлі, культури та тропічної краси.
Пейзаж – це ожива листівка. Темно-блакитні води гавані всіяні рибальськими човнами та яхтами, а пагорб Морн-Форчун стрімко здіймається позаду, увінчаний старими фортами та панорамними видами на місто та за його межі — до Пітонів, цих знакових вершин-близнюків, у ясний день. Вздовж вулиць вишикуються барвисті колоніальні будівлі, хоча пожежа 1948 року залишила на пам’ять багато оригінальної дерев’яної архітектури. Cьогодні це поєднання бетону та чарівності пастельних кольорів. Навколишні тропічні ліси та пляжі, як-от Вігі, на півночі, пишні та привабливі, а пасати стримують спеку.
Історично Кастрі назване на честь французького колоніального міністра, він був заснований французами в 1650 році як поселення, але британці та французи 14 разів мінялися контролем протягом 17-го та 18-го століть — такі форти, як Морн-Форчун, несуть шрами від тих битв. Британія перемогла в 1814 році, і Кастрі став столицею, коли Сент-Люсія отримала незалежність у 1979 році. Його гавань зробила його ключовою зупинкою для цукру, рому, а пізніше круїзних суден, сформувавши його ідентичність як ворота. Пожежі та урагани випробували його, але він продовжує відбудовуватися.
У культурному плані Кастрі – чиста карибська душа. Це креольське серце — англійська мова є офіційною, але квейол (французька креольська мова) прикрашає балаканину. Центральний ринок вирує життям: свіжа риба, спеції, банани та ремісничі вироби, усе під гул соки, каліпсо та реггі. Їжа — це свято — зелений інжир і солена риба, суп з калалу або свіжі лангусти з доків. Кафедральний собор Непорочного Зачаття з його яскравими фресками вказує на католицьке коріння острова, а п’ятничні вечірні «стрибки» на острові Грос (поруч) перетворюють вулиці на вечірки. Місцеві жителі теплі, пишаються своїм прізвиськом «Олена Вест-Індії» за красу острова.