Джорджтаун обіймає Атлантичне узбережжя Гайани, де річка Демерара впадає в море, у низинній смузі між Суринамом, Бразилією та Венесуелою. З приблизно 200 000 людей (загалом у Гайані 800 000) це серцебиття нації — майже половина населення живе неподалік. Заснований як голландський торговий пост у 1700-х роках, він перейшов до британських рук у 1812 році, названий на честь короля Георга III, і став столицею Гайани після здобуття незалежності в 1966 році. Він ледве над рівнем моря — багато що знаходиться нижче, покладаючись на побудовані голландцями дамби для захисту від повеней.
Це місто — вологе, барвисте місиво. Дерев’яні колоніальні реліквії, як-от собор Св. Георгія, побілений готичний гігант, уздовж брудних вулиць розташовані будинки з вагонки на палях. Через річку пливе міст Демерара Харбор; такі ринки, як Стабрук, з годинниковою вежею з червоного заліза, розливом манго, рибою та золотими дрібничками. Водоспад Кайетер (дивовижне диво, висота якого становить 226 метрів) приваблює з внутрішніх джунглів — це одноденна поїздка в дику Гайану, вкриту 80% лісів. Клімат тропічний — 27°C-32°C цілий рік, із сезонами дощів (травень-червень, листопад-січень), які просочують сітку.
Культура — це карибсько-південноамериканська суміш — англійські правила (єдина англомовна нація Південної Америки), приправлені креольською мовою. Східно-індійські, афро-гайанські та корінні корені змішуються в каррі, роті та рагу з перцю. Король крикету, гудіння каліпсо та свята Машрамані запалюють лютий. Джорджтаун називають «сонним, але душевним» — хвалять їжу, але звертайють увагу на вибоїни та спеку.