Коли я вже переїхав до Широкої Балки й трохи познайомився з людьми.
На базарі я познайомився з рибалкою, старенькою жіночкою років семи десяти. Її звали бабуля Рая вона двічі на день ходила рибалити. Так ось, одного разу ми зустрілись на лимані й разом ловили рибу, так ловили що у мене ні чого, та в бабулі постійно клювало як після літнього дощу, та коли бабуля прийшла на лиман й закинула в перший раз поплавок не устигнув стати на Волні, а бабуля тут же потягнула вудку, й на гачку висів гарний карась, грамів на чотириста п'ятдесят.
В мене наче як відрізало, не йде риба до мене та й по всьому, але у бабулі кльов як у снайпера на війні. Закинула та і ловила вона годину, чи півтори, та наловила бабуля трохи більше пів цеберка та й пішла до домівки щоб готуватись до вечірньої рибалки.
Та цеберко в бабулі було двадцяти літрове, бабуля говорила: що чим більше цеберко, тим краще клює рибка, так вона шуткувала над нами невдахами.
Ось бабуля пішла до домівки, та в мене так й не клювало до вечора. Просидів я до вечірньої рибалки, та й пішов до дому нічого не впіймавши.
І це був тільки один день риболовлі.
