На озеро цього разу ми з Хенком не дійшли. Бо по дорозі зустріли оце бідне мале чудо. Пройти просто так повз - неможливо, інакше пташеня могли загризти пси чи коти. А може, навіть якісь орли. Їх тут є, адже поруч - ліс і заповідник, а також багато гектарів некошених диких лугів.
Hank and I did not reach the lake this time. Because on the way they met this poor little miracle. It is impossible to just pass by, otherwise the chick could be bitten by dogs or cats. Or maybe even some eagles. There are them here, because there is a forest and a nature reserve nearby, as well as many hectares of unmown wild meadows.
Розумничка Хенк мене підтримав: раз така справа, давай змінимо наш план! А маленька сорока тихенько посиділа в моїй руці, і раптом - пурх! І відлетіла на землю неподалік. Ми знову підійшли, щоб пташеня не втекло. Що робити? Я ж не орнітолог, щоб вилікувати та виростити цю прашку до нормальної дорослої.
О! Орнітолог. Це слово раптово підказало вихід: у мене ж по сусідству є Наташа, яка тримає цілий міні-зоопарк диких птахів!
Smart Hank supported me: since this is the case, let's change our plan! And the little magpie quietly sat in my hand, and suddenly - fluff! And flew to the ground nearby. We approached again so that the bird would not run away. What shall I do? I am not an ornithologist to cure and raise this bird to a normal adult.
AT! Ornithologist. This word suddenly suggested a way out: I have Natasha next door, who keeps a whole mini-zoo of wild birds!
Телефоную. Домовляюся про зустріч. Побачивши пташеня, Наташа першим ділом розкрила йому дзьоба і заглянула всередину. Відразу ж поставила діагноз, - там якась незаразна хвороба. Каже, - виліковна. І з захватом роздивляється далі сороку зі всіх боків. "Люблю я цих пташок", каже. "Та я в курсі", - відповідаю я. Адже під час окупації рашистами Наташа з мамою саме через своїх орлів та яструбів із совами і не евакуювалися. Саме тоді ми й познайомились, щоб допомагати одні одним вижити.
Забрала моя Наташа сороченя. Надіюсь, воно врятоване. Вилікується, підросте, і полетить у свою стихію - дику природу.
I'm calling I arrange a meeting. When Natasha saw the bird, the first thing she did was open its beak and look inside. She immediately made a diagnosis - there is some non-contagious disease. He says it is curable. And with delight looks beyond forty from all sides. "I love these birds," he says. "But I'm aware," I answer. After all, during the occupation by the Rashists, Natasha and her mother did not evacuate precisely because of their eagles and hawks and owls. It was then that we met to help each other survive.
Natasha took my shirt. I hope it is saved. It will heal, grow up, and fly into its element - the wild nature.
