Раннє похолодання на фоні воєнного стану в Україні аж ніяк не сприяє стабільно гарному настрою. Тим більше, і в особистому житті позитивних зрушень не сталося. Одні тільки безкінечні турботи про побут, підготовка до зими, догляд за тваринками. За межі двору виходжу тільки прогулюючи Хенка, та іноді - поїздки в магазин чи на пошту. В такому режимі важко тримати свій настрій на високому позитивному рівні. Тим паче, що завжди жила в режимі нескінчених та швидких змін, рішення про них приймалися зі швидкістю звуку. Робота була в радість, регулярний щотижневий активний відпочинок подалі від дому наповнював тіло і душу безмежним потоком позитивної енергетики. Але - сьогодні все змінила війна. Тому жаліти про минуле не приходиться, потрібно тримати силу духу для майбутніх звершень після нашої перемоги над загарбниками рашистами.
Саме тепер, як ніколи, триматися у формі допомагає мені улюбленець Хенк. Бо кожна прогулянка - це контакт і взаємодія з прекрасною розумною істотою. І навіть без жодних слів ми розуміємо одне одного, з пів-погляду, з натяку на рух. Маршрутів у нас залишилось обмаль через замінування орками околиць. Але улюблене озеро ми провідуємо майже щодня. Поки не випаде сніг.
Early cooling against the background of martial law in Ukraine does not contribute to a consistently good mood. Moreover, there were no positive changes in personal life either. There are only endless worries about everyday life, preparing for winter, taking care of pets. I go outside the yard only to walk Hank, and sometimes - trips to the store or to the post office. In such a mode, it is difficult to keep your mood at a high positive level. Moreover, she always lived in a regime of endless and rapid changes, decisions about them were made at the speed of sound. Work was a joy, regular weekly active recreation away from home filled the body and soul with an unlimited flow of positive energy. But today the war has changed everything. Therefore, there is no need to regret the past, we need to keep the strength of spirit for future achievements after our victory over the Rashist invaders.
Right now, more than ever, my favorite Hank helps me stay in shape. Because every walk is contact and interaction with a beautiful intelligent being. And even without any words, we understand each other, with a half-look, with a hint of movement. We have few routes left due to the mining of the surroundings by orcs. But we visit our favorite lake almost every day. Until it snows.
Ось і тепер озеро - на першому плані при виході з дому. Навіть дощик не зупинив наміру подивитися, чи не відлетіли там дикі качки в теплі краї. Бо без них водяне зеркало завмирає, стає неживим та сумним.
Качок ми побачили. Але вони стали дуже лякливими, навіть сфотографувати їх не вдалося. Раніше спокійно плавали собі подалі від нас, а сьогодні швиденько поховалися в очерет, як тільки почули наше наближення.
Here and now the lake is in the foreground when leaving the house. Even the rain didn't stop the intention to see if the wild ducks had flown away to warmer regions. Because without them, the water mirror freezes, becomes lifeless and sad.
We saw ducks. But they became very frightening, it was not even possible to photograph them. Previously, they calmly swam away from us, but today they quickly hid in the reeds as soon as they heard our approach.
Аж раптом - зграйка качок знялася з води і полетіла в небо! Я думала, вони політають і повернуться. Аж ні... Можливо, це перші птахи, що відлітають у теплі краї.
Що ж. Нехай політ їх буде не важким, зимівля - ситною та теплою. А ми почекаємо. До зустрічі навесні!
Suddenly, a flock of ducks rose from the water and flew into the sky! I thought they would fly away and come back. No... Perhaps these are the first birds that fly away to warm regions.
Well May their flight not be difficult, and their wintering be hearty and warm. And we will wait. See you in the spring!
