Цікава погода цього року. То раннє тепло ще у квітні, що заставило розквітнути всім деревам одночасно. Навіть комахи в той час не встигли прокинутись толком, щоб запилити всі ці квіточки. Мабуть, через це і немає зараз багато вишні та черешні.
Червень здивував рясними дощами із грозами та відсутністю спеки. І через це маємо дуже зелені галявини та газони. Трава не встигла ще вигоріти від палючих променів сонця, бо цих самих променів практично не було. Соковиті луки та лісові поляни зараз особливо красиві. Бо саме час, коли цвітуть всі-всі рослинки на землі. Різнокольоровими ковдрами виглядають цілі масиви диких лугів, що не обробляються як сільськогосподарські землі. Ох і багато ж таких земель тут у нас! Не знаю, чому. Я би засадила все прекрасними садами. А де є хоча б натяк на природне джерело чи озерце - зробила би зони відпочинку, із прекрасними чистими пляжами та місцями для риболовлі... Ех. Чомусь немає діла людям власть імущим до розвитку практично покинутих земель. Хоча - може, вони й не покинуті? Може, давно вже розподілені як приватна власність між тими, кому 'найбільше' потрібно? А я тут хазяйнувати зібралась. От смішна! 😁
Бог з ними, із власниками чи із власть імущими. Може, їм і не видно ніякої краси в ось цих квітучих пейзажах. І мимо одинокого кущика з яскравими червоними ягодами вони пройдуть, навіть не помітивши нічого незвичайного. Хотілося б помилятися... але життя говорить про зворотнє.
Тим не менш. Наша земля - прекрасна. Добре, що ще й погода стоїть саме така, щоб підтримувати цю красу. Хто любить, той зрозуміє! 😉
