Сьогодні субота. В довоєнні роки в цей день я завжди був на рибалці.
Сьогодні я не маю можливості займатись своєю улюбленою справою. Постійно перебуваючи в напрузі від повітряних тривог та відсутності світла, від ракетних атак та вибухів, не вдається щось спланувати. Крім того, відсутність роботи не дає можливості в повній мірі фінансувати своє хобі. Залишається лише мріяти про кращі часи, передивлятись архівні фото і пригадувати ті чудові миттєвості з минулих рибалок з льоду.
Today is Saturday. In the pre-war years, on this day I was always fishing.
Today I don't have the opportunity to do my favorite thing. Constantly under tension from air raids and lack of light, from rocket attacks and explosions, it is impossible to plan anything. In addition, the lack of work does not give the opportunity to fully finance your hobby. All that remains is to dream of better times, re-watch archival photos and remember those wonderful moments from past ice fishing.
Ще за декілька днів до запланованого виїзду, я починав готувати знаряддя. Різноманітні зимові вудки заздалегідь перевірялись на надійність та справність, на них монтувались штучні приманки на всі можливі випадки та варіанти рибалки.
A few days before the planned departure, I started preparing the tools. A variety of winter fishing rods were checked in advance for reliability and serviceability, and artificial baits were mounted on them for all possible occasions and fishing options.
Багато приманок виготовлялось власноруч. Вже сам процес підготовки приносив задоволення і викликає бажання якнайшвидше вийти на лід. А в ніч перед виїздом навіть спати не хочеться, тому часто бувало що їхав посеред ночі, навіть, розуміючи, що на березі все одно доведеться чекати сходу сонця. Але краще почекати на березі ніж в постілі. Бо тяга до рибалки сильніша за сон.
Many baits were made by hand. The very process of preparation brought pleasure and made me want to get out on the ice as soon as possible. And on the night before leaving, I don't even want to sleep, so it often happened that I drove in the middle of the night, even realizing that I would still have to wait for sunrise on the shore. But it is better to wait on the shore than in bed. Because the urge to fish is stronger than sleep.
Не завжди вдавалось спіймати достойну рибу, але головне - сам процес. Зустрічі з однодумцями, єднання з природою, свіже повітря, фізичні навантаження. Всього цього мені сьогодні дуже не вистачає. А ще адреналіну від покльовок, а також від пересування по льоду, часто оманливому, з прихованими проталинами. Після таких виїздів на зимову рибалку отримуєш такий заряд енергії, що вистачає на весь наступний робочий тиждень.
Надіюсь, я ще не втратив за цей рік навички в ловлі риби і ще зможу наздогнати втрачене після Перемоги.
Слава ЗСУ!
It was not always possible to catch a decent fish, but the main thing is the process itself. Meetings with like-minded people, unity with nature, fresh air, physical activity. I miss all this very much today. And also adrenaline from bites, as well as from moving on ice, often deceptive, with hidden ice. After such outings for winter fishing, you get such a charge of energy that is enough for the entire next working week.
I hope I haven't lost my fishing skills this year and will be able to catch up after the Victory.
Glory to the Armed Forces!
