Люблю я морозні зимові ранки. Коли все за вікном блищить та мерехтить. Це справді дуже красиво і тим більше приємно усвідомлювати, що таку красу я можу спостерігати у себе вдома. Хоча є в Україні і набагато красивіші місця і було б круто мати будиночок, наприклад, в Карпатах, але треба вміти насолоджуватись, тим, що ми маємо. Я маю зовсім немало, найбільше моє багатство - це моя сім'я, дружина та троє дітей і я дуже радий, що ми маємо можливість жити у власному будинку. І я знаю, кому я маю дякувати за це дякувати, що він у мене досі є. Так, збройним силам України, але не просто цій героїчній, але дещо безликій назві, а конкретним людям, яких я знаю особисто, які є родичами чи просто хорошими знайомими, друзями та побратимами. Я дякую їм щодня, а також вищим силам, за те що я маю, те що маю, і мені для цього не потрібне спеціальне свято, яке було позавчора (я маю на увазі Всесвітній день "Дякую", хоча це радше корисна ініціатива, ніж шкідлива). Я маю до чого прагнути, хоча ставити якісь пафосні недосяжні цілі наприклад на рік - це дещо нелогічно в часи війни, просто потрібно жити і працювати і пам'ятати, що всі втомлюються і потребують відпочинку.
