Привіт, друзі! Красивий сад, зображений на цих фото, правда ж? Це не мій сад, просто одного хорошого чоловіка, який жив неподалік від мого дому. Чому жив? Бо він нещодавно помер, я був у нього на похороні, бо ми були майже сусідами, я добре його знав. Що тепер буде з цим садом? Мабуть здичавіє. Бо у того чоловіка залишилася дружина, яка не здатна пересуватися самостійно. Її мабуть забере жити до себе син, який не живе з батьками. Інший їхній син помер від цукрового діабету кілька років тому. Сумно це все, але ми щодня чуємо про смерті людей, бо ж в Україні війна. Просто ми емоційно чутливіші дл смерті тих, кого добре знаємо, звичайні люди просто не здатні емпатично сприймати страждання усіх людей, на це здатна лише божественна сутність. От уявіть відчувати страждання усіх людей світу, пропускати їх крізь себе в один момент простору і часу, саме таку можна сказати теорію сингулярності пропонує нам християнство. Мені це важко осягнути...
Хоча звісно співчуття і лють на клятого агресора у мене кратно посилюються, коли гинуть діти. Цього не має бути... Кляті виродки. Але ми продовжуємо жити далі, жити з цим гнітом, роблячи те, що кожен з нас повинен. Або не роблячи. Але це вже залежить від нашої совісті...
