Я люблю наші сімейні осінні прогулянки. Це поєднання багатьох улюблених для мене речей: я люблю проводити час із сім'єю, люблю природу і прогулянки, а восени природа, мабуть, найбільше красива. А ще доволі комфортний температурний режим, неспекотно зовсім.
Переважно це недільні прогулянки, бо у робочі дні немає, на жаль, часу на прогулянки, враховуючи те, що осінній день такий короткий, а так багато хочеться стигнути зробити.
Отож ми і вибралися на таку недільну вечірню прогулянку, не цієї неділі, трохи раніше. Природа просто зачаровувала барвами осені.
Коли гуляєш місцями, де провів своє дитинство, із власними дітьми, мимоволі задумуєшся про плин часу. Ось, наприклад, старезний дуб. Здається, що він зовсім не змінився з того часу, як я бігав під ним понад двадцять років тому і шукав червоноголовці. Там вони з'являлись найперше і я знав, що пора іти в луги, в осикові гаї, там вже є гриби.
Під час прогулянки зустріли чорного пса. Ми обережно трималися на віддалі, бо пес був великий, а ми з дітьми. Але він не проявив жодних проявів агресивності і навіть зацікавлення, обнюхуючи кущі кропиви біля дороги.
Йдемо в напрямку пагорбів, порослих лісом.
Фотографіями осінніх пагорбів Розточчя я ділився вже неодноразово, то ж цього разу я це пропущу 😊. Але гарні осінні фото я все ж маю)). Це коли ми знову піднялися вгору, в напрямку до дому. Там росли дуже красиві берези із золотистим листям, освітленим променями призахідного сонця.
Насолодившись прогулянкою осіннім вечором, ми з хорошим настроєм повернулися додому. Хоча так не хотілося, щоб цей вечір закінчувався, хотілося розтягнути його на якомога довший час 😊.