У нас на подвір'ї близько місяця тому робили свердловину для води, бо стара вже була замулилася. Я зараз не описуватиму тут усього технологічного процесу, бо мій пост не про це, лише скажу, що при цьому свердловина промивалася великою кількістю води і ця брудна вода викачувалася на поверхню.
Коли вода зійшла, на поверхні землі залишився шар мокрого глинистого піску, який довго не висихав, а коли врешті висох, то земля без вологи вкрилася глибокими тріщинами, як у справжній глинистій пустелі. Потім впав дощ, земля знову розкисла і саме тоді хтось залишив відбиток своєї ноги в черевику, ледь не втрапивши у пастку болотяної землі.
А нещодавно вдарили морози і ця поверхня знову затвердла. А опале листя із сусідньої яблуні вітром надуло у тріщини в замерлому ґрунті, внаслідок чого утворилась цікава картина.
Мені було дуже цікаво фотографувати ці тріщини зблизька, бо вони так нагадували каньйони (коли вкритого інієм листя не було видно).