Я в дитинстві ненавидів і захоплювався лопухами водночас. Не любив я лопухи за їхнє колюче насіння, яке чіплялося за одяг і навіть волосся, наче якась величезна липучка, потім їх важко було віддирати і навіть боляче боляче, якщо ішлося про волосся. Але ці величезні деревовидні "трави" (написав у лапках, бо це точно не кущ і не дерево, але це точно не трава) не могли не викликати якогось трепету, бо під особливо великими екземплярами із широчезним листям навіть можна було сховатись від дощу. Це були баобаби серед трав'янистих рослин 😀.
А зараз я полюбляю фотографувати колючки на лопухах, які я так не любив, коли був малим. Вони дуже художні і я люблю поклацати довкола них фотоапаратом, з усіх боків.