Вчора я писав про те, як я знайшов гриби-гнойовики ледь не на проїжджій частині асфальтної дороги. Ця історія має продовження 😀.
Річ у тому, що ми з дружиною ішли тоді до місцевого відділення пошти, забрати посилку (дружина замовила ковдру). Про те, як ми довго стояли в черзі разом з бажаючими заплатити комунальні послуги, я розповім якось іншого разу, сьогодні ж я продовжу грибну тему.
Після того як я знайшов гнойовики, я згадав, що неподалік, недалеко в лісі є місце, де я колись збирав гливи. Я вирішив перевірити його, чогось був певен, що там точно є гриби. Дружина з малим у візочку пішла повільно вздовж дороги, а я швиденько забіг у ліс.
Мої очікування справдилися, я побачив першу гливу, точніше рядовку димчасту (Clitocybe nebularis) - дуже смачний їстівний гриб. Я зрадів і почав шукати, ще, адже рядовки недарма отримали свою назву, адже переважно ростуть рядами. Я не помилився, там ще були ці гриби.
Але рядовки часто бувають червиві, а я не мав ножа, щоб це перевірити, та й гриби не було куди покласти, то ж я вирішив тимчасово залишити їх у лісі, щоб після відвідин пошти прийти додому, взяти відро та ніж та повернутися за своєю знахідкою.
Я так і зробив, взявши з собою двох маленьких помічників, але про те як ми весело шукали гриби, я розповім наступного разу. 😊
