Ну, що ж це знову сталося. Щороку до нашого будинку прилітають десятки, а може й сотні сонечок. Вони прилітали сюди, коли дім ще був не заселений і тут велися ремонтно-оздоблювальні роботи, прилітають і після того, як ми стали тут жити. Це відбувається щороку в жовтні. Я не знаю, чим їх так приваблює це місце. В мене є теорія, що вони прилітають зимувати і ховаються в щілинах між газоблоками, бо ж фасад ще не поштукатурено, але мабуть це помилкове припущення, бо ж ці проміжки дуже тоненькі і не глибокі. Але десь же вони зимують?
Як би там не було, минулого тижня цими сонечками були всіяні стіни будинку, тераса, риштування біля хати і навіть рослини, що повисаджувала дружина під стінами.
Я взявся їх фотографувати, хотів спробувати макрорежим, але ці сонечка були дуже жваві, на відміну від сонечок минулих років і жодної секунди не хотіли сидіти на місці, то ж мої фото не відрізняються особливою чіткістю і саме тому я наробив їх в такій кількості, бо ж думав, що от цього разу я маю отримати чітке фото 😆.
А ще сонечка не лише на стіни сідали, а й просто на мене, на руки, ноги, футболку, мої шорти (бо ж було тоді дуже тепло, мабуть останні відголоски вересневої спеки). Відкрию вам секрет: вони навіть кусалися, але це зовсім не боляче, швидше лоскітно))
Звісно я не міг не покликати Маркіяна, який грався неподалік, щоб показати йому цих барвистих комашок. Йому було дуже цікаво за ними спостерігати ☺️.
