Monomad Contest. Rainy day

En	Ua
Hello, friends! On Thursday, as usual, I was with my daughter Darynka in a nearby village. She was attending her additional art classes, and I used the time to shop at the local grocery stores. It's great that there are many of them — competition allows you to choose the best products at optimal prices. Often, one store offers something cheaper than another. So while waiting for Darynka, I have the opportunity to walk around and buy everything I need at the best price — I already know the local options well. That day was damp and gloomy, with rain falling steadily. Puddles filled the streets, and people were rushing somewhere despite the weather. Some covered their heads with umbrellas, others — like a passerby I noticed — with just a plastic bag. And some, like me, simply pulled up their hoods: there was no time or point in constantly opening and closing an umbrella when entering each shop. It was a fairly ordinary, everyday kind of day, colored by the gray dullness of rainy weather.
Привіт, друзі! У четвер я, як завжди, був зі своєю донечкою Даринкою в сусідньому селищі. Вона відвідувала свої додаткові заняття з малювання, а я тим часом робив покупки в місцевих продуктових магазинчиках. Дуже добре, що там їх багато — завдяки конкуренції можна обрати найкращі продукти за оптимальною ціною. Часто буває, що в одному магазині певний товар коштує дешевше, ніж в іншому. Тож поки чекаю на Даринку, маю можливість пройтися й придбати все потрібне вигідніше — я вже добре вивчив місцеву пропозицію. Того дня було сиро, похмуро, падав дощ. На вулицях стояли калюжі, люди кудись поспішали, незважаючи на негоду. Хтось накривав голову парасолькою, хтось — як от випадковий перехожий — просто пакетом. А хтось, як я, натягнув капюшон: парасольку відкривати-закривати щоразу, заходячи до чергового магазину, не було ні часу, ні сенсу. Це був доволі звичайний, буденний день, підкреслений сірою невиразністю дощової погоди.

Hello, friends! On Thursday, as usual, I was with my daughter Darynka in a nearby village. She was attending her additional art classes, and I used the time to shop at the local grocery stores. It's great that there are many of them — competition allows you to choose the best products at optimal prices. Often, one store offers something cheaper than another. So while waiting for Darynka, I have the opportunity to walk around and buy everything I need at the best price — I already know the local options well. That day was damp and gloomy, with rain falling steadily. Puddles filled the streets, and people were rushing somewhere despite the weather. Some covered their heads with umbrellas, others — like a passerby I noticed — with just a plastic bag. And some, like me, simply pulled up their hoods: there was no time or point in constantly opening and closing an umbrella when entering each shop. It was a fairly ordinary, everyday kind of day, colored by the gray dullness of rainy weather.

Привіт, друзі! У четвер я, як завжди, був зі своєю донечкою Даринкою в сусідньому селищі. Вона відвідувала свої додаткові заняття з малювання, а я тим часом робив покупки в місцевих продуктових магазинчиках. Дуже добре, що там їх багато — завдяки конкуренції можна обрати найкращі продукти за оптимальною ціною. Часто буває, що в одному магазині певний товар коштує дешевше, ніж в іншому. Тож поки чекаю на Даринку, маю можливість пройтися й придбати все потрібне вигідніше — я вже добре вивчив місцеву пропозицію. Того дня було сиро, похмуро, падав дощ. На вулицях стояли калюжі, люди кудись поспішали, незважаючи на негоду. Хтось накривав голову парасолькою, хтось — як от випадковий перехожий — просто пакетом. А хтось, як я, натягнув капюшон: парасольку відкривати-закривати щоразу, заходячи до чергового магазину, не було ні часу, ні сенсу. Це був доволі звичайний, буденний день, підкреслений сірою невиразністю дощової погоди.