Ні, це я не сьогодні з самого рання пішов маслючки, це було минулого понеділка і не зранку)). Просто враховуючи, що зараз у мене стільки матеріалу, пов'язаного з грибами, що я міг би певний час кожен день пости про гриби писати, але я не хочу. Це тоді стає надто нецікаво 😉.
Отож, це мабуть останній пост про маслючки у цьому році (принаймні я так собі обіцяю 😆), принаймні про ті, що збираю у полі за 2 хвилини від хати.
Минулого тижня на вихідні мене не було вдома, а тоді якраз були дві дуже теплі ночі, перед пізнішими заморозками, то ж за вихідні гриби отримали дуже сильний приріст (судячи з мухоморів біля берези на моїй території). То ж я вирішив піти перевірити чи нема маслючків. І я був дещо ошелешений, стільки маслюків на цьому полі між молодесенькими соснами я ще не бачив. Вони всі переважно були дорослі, з широчезними капелюхами і росли величезними сімейками.
Але, на превеликий жаль, більшість із них були некондиційні. Навіть не стільки червиві, як просто старі і набухлі від вологи і просто розлазилися у пальцях.
Ну але емоції від видовища цих гіга-сімей маслюків все одно зашкалювали, хоча деякі з них ледве було видно з під сухої трави.
А це дуже цікава парочка маслюків, схожа на серце, як на мене, хоча трохи нагадує і сіднички малюка 😂.
Траплялися і темніші та тверді зимові маслючки, які мають знизу білу "спідничку".
Але "літніх", жовтих, було більше.
Жовтий колір гарно контрастує із зеленим.
Ось моє маслючкове поле))
І на останок розбавлю трохи "маслючковий рай" рижиками, які, на диво, було всі здоровими.
Але, як я вже казав, це було більше видовище для очей, а бо взяти можна було небагато грибів. Але все дещо я приніс додому 😋 (а ще я забув ножа, тому вони всі з кореняками).