Позавчора під час вечері дружина згадала, які у дитинстві вона їла млинці з грибною підливою, а саме з маслюків. Її батько теж любив збирати гриби і частенько приносив додому саме маслючки, які мама конвертувала у смачну підливку. Вчора ж зранку я вирішив стрибнути на велосипед, щоб метнутись швиденько попід ліс і зірвати кілька дубових листочків для консервування огірків (це не є основним інгредієнтом при консервації, але дубильні речовини з них роблять огірочки більш хрумкими), а коли повернувся, дружина раптом каже: "А може ти одразу, не злазячи з велосипеда, проїдешся до кількох сосонок на полі неподалік, там торік маслючки росли, може глянеш?" 🙂 Я погодився, бо це справді недалеко.
Першого маслючка я побачив, ще з велосипеда, але він виявився червивим. Але пошукав ще і знайшов, загалом взяв там чотири більш-менш нормальних маслюки. Малувато трохи для підливки (бо в моїй голові вже сформувався чіткий образ млинців з грибною підливкою 😄), то ж я заїхав додому, щоб перевзутися і вирішив поїхати трохи далі, де також могли б рости маслюки, в надії, що їх буде більше і ми з дружиною таки поласуємо підливою на млинцях)).
Після коротких сумнівів (бо ж запланував чимало роботи, а їхати трохи далеченько, ще й чималий підйом під гору туди й назад) я все ж поїхав. На дорозі було дуже багато калюж, а також просто розкислих ділянок, бо вранці був сильний дощ, я навіть разок гепнувся, бо колесо просто вбік поїхало. Але коли приїхав у сосняк, то через кілька хвилин пошуків я натрапив на справжнє грибне місце.
Маслючки переважно були молоденькими, хоча чимало з них були пошкоджені слимаками:
Проте траплялися зовсім непошкоджені гриби:
І ще один 🙂
То ж мені вдалося назбирати маленький пакет маслюків, що цілком вистачило для грибної підливки. Дружина зробила млинці з капусти і спеціально подзвонила мамі, щоб спитати рецепт тієї самої підливки! Все вийшло дуже смачно! Це було справжнє занурення у дитинство ☺️.
